Проблема індивідуального підходу у процесі навчання молодших школярів у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРоботу виконано в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди МОН України, м. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, Євтух Микола Борисович, дійсний член АПН України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України, м. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Кудикіна Надія Василівна, Інститут професійно-технічної освіти АПН України, професор кафедри педагогіки, м.Київ; кандидат педагогічних наук, доцент Єремеєва Віра Модестівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри педагогіки. Захист дисертації відбудеться 16 вересня 2008 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м.За таких обставин надзвичайно актуальними є цілі, пріоритети і принципи розбудови освіти, проголошені в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, де головною метою української системи освіти визначено створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися упродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. У стратегічних освітніх документах - Законі України «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті - передбачено створення різноманітних типів навчальних закладів і забезпечення всебічного розвитку дитини як цілісної особистості, розвитку її здібностей та обдарувань, створення особистості, здатної до свідомого громадянського вибору. Індивідуальний підхід як історично виправданий і перевірений часом принцип навчання і виховання постійно взаємозумовлювався шкільною практикою, але його сутність залишалась недостатньо науково дослідженою. Крім цього, як свідчить аналіз наукової теорії і практики навчання в традиційній системі освіти, до цього часу відсутній єдиний підхід до розкриття сутності та тлумачення понять „індивідуалізація навчального процесу”, „індивідуальний підхід”, „індивідуальна робота” тощо. Методологічну основу дослідження склали загальнотеоретичні та методологічні принципи пізнання; філософські, соціальні, психолого-педагогічні концепції індивідуалізації процесу навчання; положення системного й діяльнісного підходів до дослідження й оцінки історико-педагогічних явищ та процесів; загальнометодологічні принципи науковості, історизму, послідовності; діалектичні закони про єдність загального, особливого та одиничного, взаємозалежності та обєктивності в дослідженні педагогічних явищ.У першому розділі - ”Індивідуальний підхід до навчання як науково-теоретична та історико-педагогічна проблема” - представлено науково-теоретичні засади проблеми індивідуального підходу до навчального процесу; проаналізовано процес становлення індивідуального підходу до навчання в історії педагогічної думки; викладено соціокультурні та соціально-педагогічні передумови впровадження індивідуального підходу у вітчизняний педагогічний процес кінця ХІХ - початку ХХ століття. Серед сучасних теоретичних пошуків щодо проблеми індивідуального підходу в роботі виділено: теорію особистісно орієнтованого навчання та виховання; теорію проблемного й програмованого навчання; технологічний підхід до індивідуалізації; концепцію дистанційного навчання; теорію контекстного навчання; діяльнісний підхід; теорію суб?єкт-суб?єктної взаємодії; педагогіку співробітництва. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що, незважаючи на розуміння важливості досліджуваної проблеми, немає єдиного тлумачення понять „індивідуальний підхід”, „індивідуальна робота”, „індивідуалізація”; досі ще недостатньо розкрита їх сутність; є невпорядкованість у визначеннях. Друга тенденція у розробці понять “індивідуальний підхід”, “індивідуальна робота”, “індивідуалізація” полягає у тому, що для всіх досліджень характерним є виділення різних ознак як головних у цих поняттях, з їх урізноманітненням в процесі розгляду даного поняття з минулих років до сьогоднішнього часу. У дослідженні запропоновано періодизацію процесу становлення проблеми індивідуального підходу у вітчизняній педагогічній науці та шкільній практиці, а саме: період передісторії (формування ідей про індивідуальний підхід на емпіричному рівні до початку XVII століття); період введення ідей про індивідуальний підхід до навчання у площину класичний педагогічних теорій (XVII - середина ХІХ століття); період систематизації наукових знань щодо проблеми індивідуального підходу в педагогічній теорії і шкільній практиці (друга половина ХІХ - початок ХХ століття).Науковий аналіз історичної, філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури, архівних джерел та освітніх документів дає змогу засвідчити, що проблема індивідуального підходу до навчання молодших школярів пройшла довгий шлях історичного розвитку.

2. Основний зміст дисертації