Обґрунтування процесу становлення і розвитку методу філософського пізнання. Огляд проблем створення цілісної досліджуваної концепції в історико-філософському аспекті. Нарис інтегративного підходу до розгляду проблеми самосвідомості та самопізнання.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукІсторія філософії, як наука, породжує новий феномен - філософію історії філософії, а останнє призводить і до нового розуміння власне філософії, як зрілості методологічного мислення. Філософія, в цілому, постає як “наукова філософія”, поступово втрачаючи статус “науки наук”. При цьому, метод пізнання стає теоретичним ядром методології як науки, шукаючи відповіді на проблеми буття і пізнання. З одного боку, в філософії поняття “методу” аналізувалось у звязку з конструктивістським, інструментальним підходом до пізнання. Особливим явищем в історії філософії постає українська філософія, тобто філософія в Україні.В 1.1 - “Наукова та філософська парадигми: Антична доба” - розмежовуються методи “першої” філософії та так званих практичних наук. У цілому ж, поняття “методу пізнання” і визначається через “першу” філософію, як споглядальний метод. Отже, якщо в Античну епоху спостерігається розмежування вищого (теоретичного) і нижчого (практичного) знання, тобто філософії і науки, то Середні віки започатковують розмежування вже в сфері самої філософії. Людська субєктивність залишається сферою вищого знання, тоді як гносеологія (логіка, теорія пізнання), як нижче знання, співвідноситься з наукою в широкому розумінні, що і визначає новий зміст як філософії, так і науки. В розділі другому - “Феномен класичної науки та філософії: парадигма Нового часу та періоду німецької класичної філософії” - досліджується предметне наповнення науки та філософії, виявляється коло їх основних проблем та основні ознаки методів пізнання.Історико-філософський аналіз методів пізнання свідчить, що вже в Античну добу розмежовуються методи “першої” філософії та так званих практичних наук. Але особливим, пізнавальним феноменом, як досліджено в дисертації, виявляється те, що діалектика, як метод, починає слугувати як “першій” філософії, так і власне наукам, тобто проявляється тенденція, яка полягає в тому, що діалектика починає розглядатись з точки зору двох методів: споглядального та аналітичного. Для вирішення досліджуваної в дисертації проблеми була поставлена задача виявлення історично визначуваних пунктів межування філософії та науки: в Античну добу, Середні віки, епоху Відродження, Новий та Новітній часи та в сучасну епоху. Досліджено, що в Середні віки відбувається “розмежування” власне методів філософії, а саме: споглядальний метод “першої” філософії відступає в езотеричну тінь теології, а філософія, як теоретична наука, визначається як пропедевтика до теології. Епоха Відродження запровадила нове відношення до філософії, остання набуває соціально-психологічних та державно-правових функцій, тобто філософія поступово втрачає колишні онтологічні аспекти пізнання, набираючи гносеологічних рис - логіки, теорії пізнання.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
