Проблема людини в творах Кирила Туровського в контексті антропологічних ідей східної патристики - Автореферат

Інститут філософії імені Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукПричому це було не тільки й не стільки базовим рівнем засвоєння певних філософських ідей та їх впливів, а щонайголовніше, тим духовним досвідом і практикою, які складають фундамент подальшого філософського запитування про людину. Яскравим і видатним представником давньоруської культури, в творах якого виразно проступає розуміння проблеми людини, є Кирило Туровський (1130-1134 - 1184). Кирило Туровський не тільки отримав чудову освіту, а й сам намагався осмислювати корінні сенсобуттєві проблеми у власних творах. Важливою передумовою вивчення творчості єпископа Туровського стали перші видання його творів К. Літературознавчі дослідження творів Кирила Туровського, зокрема джерела його творчості та вплив на нього окремих представників східної патристики, здійснили українські та російські науковці О.У першому розділі “Творчість Кирила Туровського як представника києворуської філософської культури в контексті антропологічних ідей представників східної патристики” наводиться історіографія вивчення питань, що стосуються розуміння Кирилом Туровським проблеми людини, аналізується внутрішнє (києворуське) та зовнішнє (патристичне) філософське тло його творчості. “Творчість Кирила Туровського як складова давньоруської книжності” присвячений короткому оглядові того внутрішньо-культурного контексту, в межах якого творив Кирило Туровський, а саме тієї літератури, яка формувала філософське культурне тло києворуської доби. У другому розділі “Особливості осмислення Кирилом Туровським проблеми співвідношення душі та тіла в людині” досліджується трактування києворуським любомудром влаштування людини як єдності душі й тіла в звязку з питаннями гріховності, есхатологічною, еклезіологічною та аскетичною проблематикою. “Розгляд людини через призму співвідношення душі й тіла” зосереджує увагу на основних питаннях влаштування людини, а саме людини як образу й подоби Божої, цілісності людини як душевно-тілесної істоти, якій притаманна ієрархічна будова, гріховності як несубстанційного зла, причиною якого є вільна людська воля. Погляди Кирила цілковито узгоджуються з позицією Отців Церкви з цього питання, які, по-перше, наголошують на несубстанційності зла, тобто на тому, що зло не має своєї власної природи, воно є небуття, як темрява є тільки відсутністю світла; по-друге, причиною зла оголошують свободу волі людини і, по-третє, висувають вимогу до людини постійно турбуватися про власну душу, тобто необхідність синергії, співпраці з Божою благодаттю в житті заради спасіння.У висновках зазначається, що в результаті дослідження здійснено цілісне осмислення розуміння Кирилом Туровським проблеми людини в контексті відповідних ідей східної патристики. Така спроба і з методологічного, і суто змістового боку є однією з можливих інтерпретацій образу людини в києворуського мислителя, тому тези й висновки даного дослідження не претендують на остаточність, а радше відкривають поле для дискусії та подальших студій у цьому напрямку. При цьому розглянуто такі основні богословсько-філософські питання, як співвідношення душі й тіла, питання воскресіння, людини як образу і подоби Божої, проблему людської гріховності, обожнення, розуму та богопізнання й показано, що в їх осмисленні давньоруський любомудр дуже близький до поглядів східних Отців Церкви, проте в його позиції є й певні відмінності, обумовлені вибірковим ставленням Кирила до писань Святих Отців та використанням неортодоксальних джерел. Серед Отців, твори та стиль яких, найімовірніше, справили вплив на Кирила Туровського, слід назвати передовсім каппадокійців Василія Великого, Григорія Богослова й Григорія Нісського, Отців “александрійської школи” богословя, а також представника “антіохійської школи” Йоанна Золотоуста, Йоанна Дамаскина, однак така спроба звузити коло можливих джерел запозичень аж ніяк не є вичерпною, та й навряд чи це можливо, проте встановлені типологічні та стильові зближення можуть слугувати приводом для нових пошуків та досліджень цього питання. Кирило Туровський поділяє погляди Йоанна Золотоуста та Григорія Нісського про те, що образ і подоба Божа в людині виявляються в її здатності й покликанні керувати усіма іншими створіннями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ