Застосування ідей самоорганізації в державному управлінні. Особливості механізмів урядування в Україні. Визначення атракторів еволюції українського суспільства. Засоби впорядкування стосунків індивідів та груп. Аналіз та передбачення соціальних процесів.
Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові УкраїниУправління належить до класу феноменів системних за своєю природою. Важливо усвідомлювати всю суворість "механізмів самоорганізації і самодобудови як усунення зайвого, повсюдної нещадної конкуренції і виживання найсильніших, у результаті чого і здійснюється вихід на відносно стійкі і прості структури - атрактори еволюції".У процесі розбудови демократичної правової держави в Україні особливої актуальності набуває вивчення і аналіз процесу суспільної організації та самоорганізації, оскільки в тоталітарних системах ці механізми соціального розвитку свідомо гальмувалися, придушувалися, у мякому варіанті спрямовувалися політичним керівництвом держави у відповідне русло. У монографії українських авторів під назвою “Соціальний розвиток” зазначається, що “соціальна організація” в широкому значення означає засоби впорядкування й організації дій і стосунків індивідів та груп. Яковлєв підкреслює, що під суспільною організацією слід розуміти певний порядок взаємодії індивідів у рамках конкретних суспільно-економічних формацій, порядок соціальних відносин. У свою чергу, соціально-культурна організація суспільства базується на домінуючих уявленнях про світовий порядок, про порядок суспільних відносин, про місце людини в ньому і по суті - про саму людину. Базуючись на соціальній структурі, соціальна організація забезпечує виконання наступних основних функцій: встановлює порядок соціальної взаємодії, слугує інтегруванню між індивідами, соціальними групами та класами; формує прийнятні засоби задоволення потреб членів суспільства, диференціюючи поняття бажаного і можливого за соціальними ознаками та категоріями; забезпечує членів суспільства допустимими методами і засобами вирішення конфліктних ситуацій з тим, щоб утримати конфлікти в межах соціальної організації даного типу.Однією з важливих проблем адаптації синергетичних ідей до проблематики теорії державного управління, є питання узгодження двох видів раціональності, яке виникає під час аналізу ряду соціальних процесів та їх результатів. Синергетична парадигма у державному управліні має безумовно позитивний вплив, оскільки дозволяє оцінювати соціальні процеси і проблеми не з "партійного" погляду , що неминуче повязаний із певним субєктивізмом, а із суто наукових обєктивних позицій. Місцеві спільноти, територіальні громади розглядаються дослідниками як відкриті системи, схильні до самоорганізації, однак не в довільному напрямку , або тому , який вбачається оптимальним із "центру". Разом з тим дослідники визнають, що реальний перебіг подій в осередках місцевого самоврядування, повязаний із процесами самоорганізації, деколи виявляє потенцію повороту до соціально небажаних "атракторів": можлива криміналізація, люмпенізація керівного складу таких спільнот, явища корупції тощо, що актуалізує необхідність деякої "зовнішньої" сили, спроможної контролювати процес принаймні у точках його біфуркаційних переломів. Узагальнюючи існуючі підходи до процесів самоорганізації, можна зазначити: 1) самоорганізацію слід розглядати як процес виникнення нової системи.У процесі становлення громадянського суспільства й правової держави, визначення найбільш ефективної форми взаємодії між ними, з метою вдосконалення життя людини, постає низка проблем, повязаних з необхідністю узгодження й корекції суспільних очікувань та державних пріоритетів, що певним чином визначаються рівнем людських потреб. У процесі взаємодії з владою людина оперує великим колом понять, що передають комплекс сприйняття і відчуття державної влади, різноманіття ставлень до неї, де радикальними проявами є або її несприйняття та відторгнення, або громадянська відповідальність людини за державу . Тому увага дослідників зосереджується на проблемах пошуку шляхів створення партнерської атмосфери відносин між державною владою і суспільством, визначення умов, форм, засобів і механізмів формування позитивного сприйняття влади людьми. Життєздатність одержавленого суспільства значною мірою залежить від великої кількості факторів впливу , не останнє місце серед яких займає якість здійснення державної влади, що визначається не тільки організаційно-правовими формами державного устрою, а й узгодженістю пріоритетів внутрішньої та зовнішньої державної політики з суспільними очікуваннями та людськими потребами. Така еволюція відносин між державою та суспільством приводить до активної самоорганізації останнього, що виявляється, насамперед, у тому , що представники громадянського суспільства самі ініціюють дійові проекти в тих сферах, які здаються їм дійсно важливими, цікавими та які відповідають їх очікуванням (нагальним потребам).
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. СОЦІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ І САМООРГАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА
2. ЗАСТОСУВАННЯ ІДЕЙ САМООРГАНІЗАЦІЇ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
3. СИНЕРГЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
