Проблема ідеалу у філософській спадщині Івана Франка - Автореферат

Міністерство освіти і науки УкраїниРобота виконана на кафедрі історії філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Науковий керівник:доктор філософських наук, професор Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії філософії. Захист відбудеться “31” жовтня 2001 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Львів, вул.Неоціненне значення має філософсько-духовна спадщина Івана Франка, а в цьому контексті його погляди на ідеал. Погляди Івана Франка на ідеал охоплюють усі перспективні напрями розвитку українського народу в сучасних умовах його державно-політичного, соціально-економічного та національно-духовного становлення як незалежної, сконсолідованої, самоусвідомленої нації та державного суверену. У першій половині ХХ ст., після смерті Івана Франка, предметом уваги були питання його життя, діяльності та творчості, наукових та літературних здобутків, світосприймання та світогляду, філософських та суспільно-політичних поглядів, як і рівно ж погляди на соціально-економічні та національні питання з наголосом на соціальне та національне визволення. Це було зумовлене тим, що з погляду офіційної ідеології та імперської політики її дослідження неминуче вело до “українського буржуазного націоналізму”, оскільки основним у постановці питання про ідеал у вченні Івана Франка був, власне, “національний ідеал”. Обєктом дослідження дисертаційної роботи є ідеал у філософсько-духовній спадщині Івана Франка, ідеал, який охоплює сферу національного та суспільно-політичного життя українського народу.У першому розділі дисертації “Іван Франко: пошуки ідеалу” досліджуються погляди Івана Франка на ідеал як феномен духовного життя українського народу, на ґенезу ідеалу, його сутність та природу, на розкриття національного ідеалу у світлі конкретно-історичних умов, що є характерним екзистенційним виміром буття українського народу. У першому підрозділі “Проблема ідеалу в духовній спадщині Івана Франка та її дослідження” мовиться про наукові дослідження творчості Каменяра та їх співставлення з авторським аналізом поглядів Івана Франка на ідеал. Звідси й виростає погляд: “що такі ідеали можуть повставати, можуть запалювати серця широких кругів людей, вести тих людей до найбільших зусиль, до найтяжчих жертв, додавати їм сили в найстрашніших муках і терпіннях, се лежить, мабуть, у крові індоєвропейської раси і тільки її одної; серед інших рас ми того явища не зустрічаємо”. Наголошуючи на однобічності марксистської концепції, яка сходила на позиції фаталізму, Іван Франко, розуміючи, що “ex nihilo nihil est”, виходить з того, що “усякий ідеал - се синтез бажань, потреб і змагань” людини, народу, людства, а отже, у вирішенні питання походження ідеалу треба виходити не просто з виробництва, а насамперед і головно - з людини. Іван Франко висуває на перший план такий ідеал, який мусить мати всезагальне, всеосяжне, всеохопне, а отже, основоположне значення, і таким ідеалом є “національний ідеал”, що заснований на феномені нації.Ідеал у всіх випадках життя людини, народу, людства виконує пізнавальну, морально-психологічну та методологічну роль, ставлячи мету, вселяючи надію, збуджуючи до дії. У творчості Івана Франка ідеал - визначальне поняття, покликане здійснювати творчо-конструктивну місію насамперед у сфері суспільно-політичного, державного та національно-визвольного діяння, формулювати, концентрувати в собі і ставити всеукраїнські завдання, зосереджувати і спрямовувати зусилля, енергію і дух народу на завершення доленосного чину. Винятково гострою та актуальною в українському сьогоденні є вимога Івана Франка “витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю”, а разом з тим захистити і утвердити в усіх сферах життя українську літературну мову. Вимога Івана Франка творення української нації ставить питання про консолідацію української нації: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”. Викриття Іваном Франком русифікаторської політики російського царизму на Україні та діяльності галицького москвофільства, які руйнували український народ, українську мову та культуру, українство загалом, має актуальне значення для боротьби проти денаціоналізаторських зазіхань сучасних великодержавників та їх прибічників в Україні, які використовують ті ж царські “ідеї”: “всеславянское единство”, “единый русский народ” від Карпат до Чукотки, “идея всеславянского братства”, “идея всемирной любви” тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ