Чітке розмежування часу і тривалості у Р. Декарта. Тривалість – модус субстанції, який співпадає з самим існуванням речі. Теологічні засновки картезіанської метафізики і концепції часу. Формулювання трьох складових часу Спінози: час, тривалість, вічність.
Соломія ДроньТривалість знаходиться десь між вічністю - атрибутом Бога, і часом - субєктивним способом виміряти обєктивну тривалість. Цілковито в традиції середньовічної філософії вони досліджують час разом з тривалістю та вічністю. Тривалістю він називає онтологічну характеристику створених сутностей, від якої неможливо абстрагуватись, не упускаючи самого буття, а час - це модус мислення для визначення міри тривалості. Цей онтологічний принцип проголошує вічність умовою можливості тривалості, а тривалість, у свою чергу, ніби посередник між вічністю - атрибутом Бога, і часом - субєктивною мірою тривалості. Щодо механізму сприйняття часу, то: по-перше, результатом безпосереднього сприйняття є тільки прості ідеї послідовності і тривалості, а ідея часу як метризо-вана тривалість є результатом операцій мислення; по-друге, прості ідеї послідовності і тривалості походять або від відчуття рухомості предметів, або від рефлексії про послідовність ідей у розумі; по-третє, будь-яке сприйняття предметів (рухомих і нерухомих) має характер дискретної послідовності, тобто сприйняття одночасності відбувається в рамках дискретної тривалості однієї ідеї (за Локком це "мить"), а сприйняття послідовності - в рамках плинності дискретних ідей одна за одною.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
