Вираження часу і простору у художніх творах зарубіжних письменників через сприйняття суб’єктивної свідомості героя та автора-оповідача. Відносини просторово-часових форми, які залежать від їх взаємного розташування в складній архітектоніці тексту.
Проблема часу та простору у світовому літературному процесі ХХ століттяВремя и пространство в художественных произведениях зарубежных писателей, в отличие от реального времени и пространства, всегда подаются непосредственно через восприятие субъективного сознания героя, автора-рассказчика, «авторской маски». Простір і час - це філософські категорії, за допомогою яких визначаються форми буття речей і явищ, що відтворюють, з одного боку, їх співіснування, співбуття (у просторі), з іншого - процес зміни їх один одним (у часі), тривалістю їх існування. Дослідник проголошував ідею нерозривної єдності часу й простору і в літературі: час і простір «найчастіше настільки переплетені, що розділити їх неможливо» [2, с. Бахтіна, хронотоп - це категорія літератури, що виражає нерозривність простору і часу, для яких характерним є взаємоперехід (час характеризується через простір і навпаки). Прикмети часу розгортаються в просторі, а простір осмислюється і змінюється часом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
