Зовнішня політика Радянської Росії та Румунії стосовно територіальних проблем в системі міжнародних відносин першої половини ХХ ст. Аналіз проблеми Бессарабії та Буковини у контексті двосторонніх радянсько-румунських відносин впродовж 1917-1940 років.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукУ дисертації проаналізовано виникнення та еволюцію проблеми Бессарабії і Буковини у радянсько-румунських взаєминах 1917-1940 рр. Автор вивчив підходи російської та румунської дипломатії до територіального розмежування на Буковині, дослідив вимоги українського та румунського національних рухів наприкінці 1918 р. щодо державно-територіальної приналежності краю, і висвітлив особливості організаційних заходів по їх реалізації. Розглянуто процес утворення молдавської державності в Бессарабії, ставлення до нього політичного керівництва Росії, Румунії та України, а також обставини приєднання краю до Румунського королівства. Прослідковано особливості дипломатичних змагань навколо питань територіальної приналежності Буковини і Бессарабії на Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. Проаналізована складна боротьба за Бессарабію між радянською і румунською дипломатією на міжнародних конференціях 20-х років та в контексті проблеми європейської колективної безпеки. Зясовано вплив міжнародних відносин 1939 р. і, зокрема, радянсько-німецького договору про ненапад на вирішення подальшої долі Бессарабії та Буковини.В умовах становлення незалежної української держави і входження її як рівноправного партнера до європейського та світового співтовариства важливого значення набувають питання історичного минулого України, проблеми історії міжнародних відносин, які раніше або замовчувалися, або висвітлювалися однобоко. Автор спробував відмовитись від “пролиття світла на історичну справедливість”, незважаючи на болючість цієї проблеми не тільки в історіографії, але й у свідомості громадян України, Республіки Молдова та Румунії, оскільки “історична справедливість” у кожної з сторін була своєю, а деякою мірою залишається такою й тепер. Обєктивний науковий аналіз як окремих аспектів, так і всього комплексу питань щодо політичної суті й місця проблеми Бессарабії та Буковини в міжнародних відносинах 1917-1940 рр., конкретний фактичний матеріал і підсумки дослідження мають вагоме прикладне значення. Вони дають можливість: по-перше, пролити світло на низку маловідомих або суперечливих подій міжнародного і внутрішньополітичного характеру, у які були втягнуті держави й народи Центрально-Східної Європи в першій половині ХХ ст.; по-друге, з точки зору сучасного вітчизняного історичного мислення поглянути на складні питання радянсько-румунських взаємин міжвоєнного періоду і початку Другої світової війни; по третє, сприяти нормалізації відносин між зацікавленими сторонами (Україною, Республікою Молдова, Румунією) і розвитку міждержавних українсько-румунських та українсько-молдовських стосунків на сучасному етапі на принципах взаємоповаги, взаємодовіри; по-четверте, врахувати уроки складних і навіть трагічних подій 1917-1940 рр. з метою стабілізації і зміцнення міжнародного становища в такому вибухонебезпечному регіоні, яким є Південно-Східна Європа. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому зроблено одну з перших спроб в українській історіографії проаналізувати комплекс проблем Бессарабії та Буковини у радянсько-румунських взаєминах у 1917-1940 рр. При цьому зазначені питання розглядаються у більш широкому контексті геополітичних інтересів великих держав, дипломатичного протиборства і розстановки політичних сил у Центральній та Південно-Східній Європі наприкінці Першої світової війни, у міжвоєнний період і на початку Другої світової війни.Проблема Бессарабії та Буковини у контексті радянсько-румунських відносин у 1917-1940 рр. була і є однією з найбільш дискусійних як у радянській історіографії, так і в історіографії України, Румунії та Республіки Молдова. У другому розділі “Російсько-румунські відносини у 1917-1918 .р. і процеси національного самовизначення на Буковині та в Бессарабії” висвітлюється ситуація, що склалася навколо Бессарабії та Буковини у міждержавних відносинах європейських країн наприкінці Першої світової війни та вплив національно-визвольної боротьби на подальшу долю зазначених територій. Проблема для Румунії була повязана із позицією представників США, які звернули увагу на те, що на півночі Буковини, особливо між Прутом і Дністром, проживало словянське населення, а Бессарабія до війни була складовою частиною Росії, яка ніколи не перебувала у стані війни з Румунією й тому зазначена територія не могла бути обєктом винагороди. Аргументація румунської сторони зводилась до наступного: з точок зору “історичної” та “національної”, Бессарабія складала інтегральну частину Румунії до 1812 р.; з точки зору “етнографічної”, населення Бессарабії значною мірою є румунським; з точки зору принципу національного самовизначення, Бессарабія приєдналася до Румунії за рішенням “Сфатул церій” - парламенту Молдавської Народної Республіки, яка була визнана урядом Керенського; що стосується перетину Пруту румунськими військами, то вони увійшли в Бессарабію на прохання “Сфатул церій” і залишилися там у звязку з рішенням про приєднання краю до Румунії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
