Проблема авторитету вихователя у педагогічній теорії та практиці - Курсовая работа

Курсова роботаАктуальність дослідження полягає у тому, що сьогодні одне з завдань загальної середньої освіти - формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду. виховання свідомого ставлення до свого здоровя та здоровя інших громадян як найвищої соціальної цінності [6]. Процес виховання розглядають як взаємодію вихователя і вихованця з метою формування особистості для самореалізації в основних сферах життєдіяльності шляхом поповнення нестатків [2, с. Тобто, окрім того, що вчитель організовує процес засвоєння знань та створює сприятливі умови для розвитку творчого дитячого потенціалу, він нарівні з батьками виховує. Це означає, що педагог має вміти укоренити у свідомості та поведінці учнів загальнолюдські цінності, використовуючи при цьому власний приклад та всю свою педагогічну майстерність Його особистий приклад - могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не тільки словом, а й усіма якостями своєї особистості [15, с.27-29].влада) вплив певної особи, в основі якого лежать знання, високі моральні якості та життєвий досвід, що виражається у здатності носіїв авторитету направляти думки, почуття та вчинки інших людей, не вдаючись до примусу, а також у готовності інших наслідувати їхнім порадам та вказівкам [3, с. Дослідженням компонентів авторитету і шляхів його формування займались Д. Ф. Самуйленков., М. І. Станкін. Розрізняють наступні психолого-педагогічні принципи побудови авторитетних відносин в професійній діяльності педагога : принцип успіху в спільній діяльності, принцип обумовленості авторитету змістом та умовами спільної діяльності, принцип врахування ціннісних орієнтацій, мотивів, потреб, принцип субєкт-субєктного характеру та особистісної обумовленості авторитетних відносин, принцип врахування вікових особливостей, принцип збалансованості педагогічних задач з врахуванням специфіки і рівня авторитету вчителя, принцип переваги морального авторитету в питаннях морального виховання, принцип доцільного поєднання вимогливості та поваги до дитини, принцип активної особистісної позиції вчителя при формуванні авторитету, принцип врахування соціальної перцепції. Макаренко при розгляді питання авторитету особливу увагу приділяв питання збереженню міри якості при становленні авторитету, то В. О. Тобто, якщо в ранньому дитинстві діти повністю підкоряються авторитету вчителя, то підростаючи, вони починають більш конкретно й свідомо сприймати ті якості вчителя, що створюють цей авторитет у дитячій свідомості Значення авторитету у вихованні визначається головним чином тим, яку роль відіграє у цьому процесі особистість вихователя.Згідно зі статтею 5 закону України “Про загальну середню освіту ”, педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоровя якої дозволяє виконувати професійні обовязки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти [6]. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необєктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні обвинувачення та упередженість) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання та виховання. Відчуття учителем учня, усвідомлення своєї ролі у педагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює педагогічний такт, сутність якого полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку таку лінію поведінки, такий підхід (за допомогою слова, вчинків, тону, погляду, жестів та міміки), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учня, не пригнічуючи і не возвеличуючи їх. Сухомлинського, передбачає здатність учителя поставити себе на місце учнів, побачити себе в учневі, а учня - в собі. Організаторські вміння і здібності - невідємна частина навчально-виховної роботи, адже педагог має справу з колективом учнів, яким треба постійно керувати, діяльність якого необхідно спрямовувати.Лише взаємодія батьків з педагогами дасть змогу узгодити вплив на дитину. У цьому виді авторитету поєднано весь спектр людських якостей, які дитина сприймає і засвоює як приклад з боку дорослих. Усі різновиди фальшивого авторитету основані на перебільшенні впливу певної якості на виховання дитини, при цьому послух дитини перетворюється з засобу досягнення на головну та єдину мету виховання, а отже увесь процес виховання втрачає свою ефективність. На становлення авторитету вихователя впливають субєктивні та обєктивні чинники.Авторитет вимогливості передбачає достатній і обєктивний контроль матері і батька за ретельним виконанням дитиною своїх обовязків, доручень у всіх сферах діяльності. Лише правда у взаєминах батька з матірю, з дітьми, іншими членами сімї найвище цінується дітьми.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ АВТОРИТЕТУ

1.1.Проблема авторитету в педагогічній теорії

1.2 Структура авторитету, фактори його формування

1.3 Вимоги до вихователя. Стиль взаємовідносин між вихователем та вихованцем

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І РОЗДІЛ ІІ. МОДЕЛЬ АВТОРИТЕТНОГО ВЧИТЕЛЯ

2.1 Істинний і хибний авторитет

2.2 Авторитет для сучасних школярів

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ