Проблема автора в творчості Джона Барта - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукВизначення місця автора у структурі художнього твору, його ролі у створенні та інтерпретації тексту стало наслідком численних дискусій стосовно статусу автора і проблеми авторства, що велися протягом ХХ століття в межах окремих літературознавчих шкіл та філософських напрямків, таких, як російський формалізм, американська “нова критика”, герменевтика, структуралізм, постструктуралізм, і представлені роботами М.Бахтіна, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Крістевої, Ж.Дерріди, Ж.Женетта, П. де Мана, Г.Блума тощо. У теоретичних дослідженнях постмодерністської літератури взагалі і в творчості Дж.Барта зокрема актуалізація проблеми автора в тексті розглядається як ілюстрація до постструктуралістських концепцій.1 При цьому не враховується ані складність, суперечливість художньої концепції у творчому доробку американського письменника, ані гострота його дискусійних літературно-критичних положень у звязку з цією проблематикою. Аналіз проблеми автора в творчості Джона Барта становить значний інтерес, оскільки письменник не тільки вносить доповнення у вирішення проблеми авторства, а й розробляє “поетику авторської присутності”. Обєктом дослідження є романи письменника різних періодів творчості, що представляють визначальні етапи вирішення проблеми автора та дозволяють прослідкувати еволюцію естетичних поглядів Джона Барта, а також літературно-критичні роботи, опубліковані в авторських збірках: “Плавуча опера” (“The Floating Opera”, 1956), “Кінець шляху” (“The End of the Road”, 1958), “Заблукалий у кімнаті сміху: Література для друку, плівки та живого голосу” (“Lost in the Funhouse: Fiction for Print, Tape, Live Voice”, 1968), триптих “Химера” (“Chimera”, 1972), “ПИСЬМЕНА: Роман” (“LETTERS: A Novel”, 1979), “Творча відпустка: Романтичний роман” (“Sabbatical: A Romance”, 1982), збірка есе “Книга пятниць” (“The Friday Book”, 1984), “Припливні сказання: Роман” (“The Tidewater Tales: A Novel”, 1987), книга есе “Пятниці тривають” (“Further Fridays”, 1995). Мета дослідження - визначити форми авторської присутності в творчості Дж.Барта, процеси художнього створення та трансформацій образу автора, а також зясувати співвіднесеність художніх настанов письменника з процесами теоретичного осмислення категорії автора в науці другої половини ХХ століття, на які він полемічно відгукується протягом всієї своєї творчості.Джон Барт, перебуваючи всередині постструктуралістських дискусій, як митець, а не як вчений-теоретик полемізує з однозначністю тверджень, майстерно вписує власне бачення проблеми автора як один з елементів у структуру своїх творів. Підрозділ 1.2 “Наратологічний ракурс проблеми автора” присвячено аналізу наратологічних категорій імпліцитного (абстрактного) автора та “точки зору”, на які по-різному в різні періоди творчого шляху “відповідає” Дж.Барт-митець. Так, англійський письменник та теоретик Д.Лодж вважає, що авторська інтенція є основою для створення будь-якого естетичного обєкта, яка проявляється в творі на всіх рівнях художньої організації. У другому розділі “Трансформація образу автора в творчості Джона Барта”, що складається з шести підрозділів, досліджено не тільки теоретичну позицію американського письменника стосовно категорії автора, а перш за все художню специфіку її реалізації в творчості 1950-80-х років. Натомість, Дж.Барт вказує, що завжди існує автор поза текстом, такий, як Гомер, Овідій, Піндар, “автор “Персеїди”, той, хто імітує цього автора”, який володіє всією повнотою авторської активності та виконує в тексті естетичну функцію, на відміну від такого автора, як, наприклад, Меланіппа, яка виступає скриптором, записувачем оповіді Беллерофона.

Основний зміст роботи