Актуальність проблеми автора у літературознавстві. Програмна теза Вебера щодо монотематизму творчості кожного митця. Дослідження різних тем у творчому акті автора та його тексті. Виявлення функції поєднання теми біографічного досвіду і тотальності тексту.
Романа Карпа (Київ)(Жан-Поль Вебер, Жорж Пуле, Жан-Пєр Рішар), яка є однією з течій французької «нової критики», автор лише «відроджується», у той час, коли Ролан Барт, який так само є представником «нової критики», у 1968 році проголошує «смерть автора». Сутність авторства тлумачиться Жаном-Полем Вебером як «уважність до теми», привязаність до теми і її розгортання. «Під темою, - зауважує він, - ми маємо на увазі подію або певну ситуацію (в широкому сенсі слова) дитинства, яка може бути втілена автором несвідомо - в одному творі або низці творів мистецтва (поетичних, літературних, живописних тощо)» [9, с. Редукуючи текст до теми, Вебер водночас тоталізує подію, показуючи, як сама тема існує в сукупності «сновидних» модуляцій, як «крапкова подія досвіду проростає ланцюгами значень». Відповідаючи на закиди головного опонента французьких «нових критиків», представника «університетської», позитивістської критики Раймона Пікара, Вебер зазначає: «Суттєва різниця між тематичним аналізом і традиційним лансонізмом, якої, здається, не помітив пан Пікар, полягає в тому, що ми намагаємося зрозуміти і творчість, і біографію письменника в світлі однієї теми, що захована в нетрях дитинства, тоді як класична критика, з короткозорою упертістю колекціонує факти життя дорослої людини, вже в якийсь спосіб зумовлені попередніми травмами, приречена на те, щоб не зрозуміти ні життя, ні творчості» [9, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
