Поняття контрафактних стародрукованих видань як частини книжкового репертуару минулих століть. Історичні обставини виникнення, мотиви, способи виготовлення, ознаки, правове регулювання випуску й реалізації. Основні книгознавчі методи ідентифікації видань.
Проблема і сучасні методи ідентифікації стародрукованих контрафактних виданьЧерез два століття, з винаходом книгодрукування і його розповсюдженням в Європі, представники нового фаху - друкарі й видавці - також стали перед спокусою виготовлення контрафактних виробів, відтак невдовзі зявилися передруки тогочасних видань. Ці видання-близнюки зазвичай копіювали оригінал до найменших деталей: титульний аркуш, включно з іменем першого видавця та текстом наданого йому привілею, розміщення тексту - рядок у рядок, сторінка в сторінку, орфографію, пунктуацію. 2) верифікація автентичності видань із вихідними даними, якщо є підозра, що вони були свідомо сфальсифіковані; 3) дослідження максимальної кількості примірників кожного видання з метою виявлення можливих перевидань і варіантів, що дозволяє збагатити репертуар книжкової продукції та глибше пізнати тодішню видавничо-друкарську практику. Як і людська істота, вона наділена розпізнавальними знаками (сигнатури, кустоди, пагінація, ілюстрації, шрифти, папір), а також оточена свідками (автор, видавець, цензура, реклама, книгарі, покупці), які можуть надати чи то підтверджувальну чи якусь іншу, додаткову, інформацію для її ідентифікації. Описи різних гатунків паперу, використаних у виданнях, варто виділити в окрему базу з інформацією про його якість, філіграні на ньому та їх відтворення, дату виготовлення, власника та місцезнаходження папірні (якщо встановлено), дату використання цього зразка паперу в інших виданнях із посиланнями на їхні описи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
