Дослідження літературного походження пісні "Пливе кача по Тисині", яка стала реквіємом-прощанням з невинно убієнними активістами Євромайдану. Виявлення народнопоетичних варіантів пісні та їх локалізації. Порівняльний аналіз музичних обробок цього твору.
Аннотация к работе
Фа гіпотези, ук кти, пошСтаття стосується пісні «Пливе кача по Тисині», яка стала реквіємом-прощанням за загиблими майданівцями «Небесної сотні». Якщо додати, що пісня звучала у блискучому виконанні «Піккардійської терції», вражаючи слухачів сильним смисловим та емоційним навантаженням, вона не залишила байдужим жодного українця. Його збірка поезій «Квіти терньом», що вийшла друком у 1923році, була першою в краї книгою світського автора, написаною українською літературною мовою, а інша - «Шляхом терновим», 1924 року видан-ня - першою книгою, опублікованою українським фонетичним правописом. Любов до рідної землі, тривога за її окупацію іноземцями, туга матерів за синами, що кладуть голови на чужині, - такими мотивами пройня-василь СОКІЛ тий вірш «Плавле кача по тисині», який подаю за сучасною збіркою його творів, оскільки першодруку у львівських бібліотеках не виявив: Плавле кача по тисині; «Мамко моя, не лай нині, Залаєш ми в злу годину, Сам не знаю, де погину». лає мати сина, лає, Син додому не вертає… Серед поля, на долині лягло серце у тернині! За сюжетним малюнком, стилістикою вірш близький до народного твору, адже йдеться про прощання рекрута з матірю, віру в силу материнського про-кляття, як наслідок - загибель на чужині («лягло серце у тернині»).