Зміст філософської системи гносеологічного оптимізму Г. Лейбніца, її відмінність від концептуальних підходів інших новочасних філософів. Обґрунтування принципу нескінченності пізнавального процесу. Роль розуму та віри у пізнанні істини і сутності буття.
ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ Довгань, кандидат філософських наук, доцентСпецифіка філософського знання та пізнання в аспекті прагнення субєкта до істини засвідчує в будь-якій філософській концепції гносеологічного змісту оптимістичність самої технології пізнання. Лейбніц, як один із головних представників раціоналістичного трактування пізнання, у своїй філософській доктрині намагався розкрити здатність людського розуму осягнути достовірні, загальні та необхідні істини, а також шляхи їх пошуку, що є вирішальним для плідного процесу пізнання. Лейбніца, його обширної інтелектуальної переписки із відомими і талановитими вченими-філософами, істориками, природознавцями, математиками того часу засвідчує відсутність в його міркуваннях терміну "оптимізм" та похідних слів "оптимістичний", "оптимістичність", тощо. Однак, якщо прийняти наявність етичного аспекту оптимізму за методологічний принцип дослідження, то модуси оптимізму "гармонія", "досконалий" зустрічаємо і в працях Г. Лейбніца. Лейбніца субстанція також наділена нескінченністю, бо й світ складається з нескінченної множини субстанцій або монад, подібних до душі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
