Освоєння Іваном Франком форми соціального роману, репрезентованого творами Бальзака та Флобера. Приклади взаємодії теорії та практики мислителя і митця в творчості Франка. Роздуми Франка про гармонію еруптивної сили натхнення з холодною силою розуму.
Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м.Обстоюючи потребу залучення літератури до позитивних досліджень, проголосивши її методом "науковий реалізм", він прагнув надати письменникові нового статусу, запропонувавши формулу: бути письменником значить бути науковцем. Шевченка" (1890) та статті "Задачі і метод історії літератури" (1891) він виклав своє бачення історії літератури як одного з чинників історії національного духу. Адельгейм буквально в останньому абзаці ґрунтовної статті-передмови зазначав: "Далекосяжність естетичних ідей трактату пояснюється, як можна думати, і тим, що автор його був ученим особливого складу....він спирався не тільки на свої величезні знання та інтуїцію, а й на інтроспекцію глибоке самоспостереження бурхливих творчих процесів, що відбувалися в його власній душі душі художника, який випереджає час" [1, с. А те місце трактату, де автор, розглядаючи закони асоціювання ідей, переходить до показу зростаючої та спадної градації на матеріалі Шевченкових "Заповіту" і "Хустини", можна також доповнити прикладом із Франка: "У долині село лежить, / понад селом туман дрижить, / а на горбі край села / стоїть кузня немала. Фізера: "Як критик, Франко не застосовував свій психологізм у оглядах та рецензіях поточної української та іноземної літератури, його критика, до і після трактату "Із секретів...", зумовлювалася антипатією до "хворобливих, нігілістичних напрямів"... та переконанням, що "кождий чільний сучасний писатель чи він словянин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, являється неначе дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше в свій рідний національний ґрунт, намагається віссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і короною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань"...Коли, однак, оцінювати теорію і критику Франка розрізнено, кожну окремо, то ця суперечність стає менш актуальною, бо і перша, і друга по сьогодні зберігають свою вагомість.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
