Про деякі теоретичні засади дослідження політичного дискурсу - Статья

бесплатно 0
4.5 114
Наукові дефініції та постійні ознаки дискурсу, його мовні та комунікативно-прагматичні характеристики. Основні види та функції соціальних інститутів. Вплив обумовлених ідеологією ментальних схем на вербальну поведінку суб’єктів політичного спілкування.

Скачать работу Скачать уникальную работу
Аннотация к работе
ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ»Отже, на початку XXI століття лінгвістика постає як розвинута наука з багатою історією, розгалуженою системою внутрішніх і зовнішніх звязків, окресленими предметом і обєктом досліджень. Ця сфера дослідження носить яскраво виражений міждисциплінарний характер: в ній інтегруються досягнення соціолінгвістики, лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики, наративного аналізу, стилістики і риторики [12: 14]. Однією із найбільш плідних дослідницьких парадигм в політичній лінгвістиці є когнітивний підхід, який дозволяє перейти від опису одиниць та структур дискурсу до моделювання структур свідомості учасників політичної комунікації (Quasthoff 1989; Fowler 1991; Gee 1996; van Dijk 1997; Баранов 1990; Баранов, Караулов 1991; Лассан 1995; Чабан 1997; Ильин 1997). Усі трактування дискурсу одночасно містять два компоненти: 1) динамічний процес мовленнєвої діяльності, здійсненої в соціальному контексті, і 2) результат цієї діяльності переважно у формі тексту. Таким чином, у всіх наукових дефініціях постійними ознаками дискурсу є: 1) розуміння його як мовлення, яке спричиняється під час комунікації, 2) співвідношення з субєктом, 3) обов’язкове включення в комунікативну діяльність, крім вербальної складової, ще й контексту у формі знань про світ.

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?