Хронологія життя Б.Г. Возницького, його особливості, характерні риси. Вивчення пам’яток in situ на терені України і Польщі. Возницький як свідок фатальної руйнації інтер’єрів (Пінзеля, ін.). "Вірменська" ікона, церква Св. П’ятниць, продаж іконостасу.
Людмила МІЛЯЄВАВін був, за нашим з Логвиним визначенням вчених, «крилатою людиною-дослідником», який щедро ділився з колегами своїми знахідками (на протилежність йому у Львові були і так звані «безкрилі»). Олена Ріпко була надійною запорукою Возницькому, коли той був відсутній у Львові (нажаль, родинні екстремальні обставини змусили її емігрувати до Німеччини). Принагідно ще раз хочу відмітити засадничі принципи, які були незаперечні для БГ та його музейних колег: вони ніколи не руйнували інтерєри церков, костелів, каплиць, якщо їм нічого не загрожувало, або вони не були в ганебному стані. Завітав якось Возницький до церкви у Низкиничах, ктитором якої був Адам Кисіль, київський воєвода, якого там було поховано і чий скульптурний поколінний портрет урочисто стояв в ніші. Здавалося, що все гаразд (труну вже давно було пограбовано і Жолтовський зняв і привіз до львівського музею декоративного й ужиткового мистецтва декілька металевих рельєфів, якими колись її було декоровано), інтерєр був цілий.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
