Призупинення виконання зобов’язань як спосіб самозахисту порушених прав кредитора - Статья

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЯК СПОСІБ САМОЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ ПРАВ КРЕДИТОРАБільше того, аналіз норм ЦК УРСР 1922 р., ЦК УРСР 1963 р. та ЦК України 2003 р. надав можливість дійти висновку, що в чинному ЦК України правові норми спрямовані на розширення свободи сторін у виборі щодо укладення різних за правовою природою видів договорів та способів (видів) забезпечення виконання зобовязань, засобів здійснення цивільних прав та виконання обовязків тощо. Зауважимо, що в класичному римському праві зобовязання сторін договору розглядались як різні зобовязання, які тісно не повязані між собою настільки, щоб це надавало право іншій стороні призупинити виконання своїх зобовязань. Також в юридичній літературі трапляються твердження, що для застосування інституту призупинення має бути синалагматичний звязок, а у випадках відсутності такого звязку сторона може посилатися на загальні правила, які надають кредитору право призупинити виконання, й тоді, коли зобовязання не є синалагматичного характеру, але при цьому між сторонами існує взаємозвязок [23, с. За нормами Цивільного кодексу Італії у двосторонніх договорах кожна із сторін має право відмовитися від виконання свого зобовязання, якщо інша сторона одночасно не виконує свого зобовязання, за умови, якщо послідовність виконання не встановлена в договорі або прямо не випливає із договору (ст. Адже нормами ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією зі сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк чи термін або виконає його не в повному обсязі, інша сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.

1. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист: автореф. дис… канд. юрид. наук / О. І. Антонюк. - Харків, 2004. - С. 3-4.

2. Брагинский М. И. Договор подряда и подобные ему договоры / М. И. Брагинский. - М.: «Статут». - 1999. - С. 69.

3. Вавженчук С., Фулей Г. Проблеми розуміння сутності заходів оперативного впливу в цивільному праві / С. Вавженчук С., Г. Фулей // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 10. - С. 12-15.

4. Вагацума С., Ариидзуми Т. Гражданское право Японии. В 2-х кн. - Кн. 2. - М., 1983. - С. 35.

5. Гражданский кодекс Нидерландов. Новая кодификация / Отв. ред. Ф. Й. Фельдбрюгге. Лейден, 1996.

6. Карапетов А. Г. Приостановление исполнения обязательств как способ защиты прав кредитора / А. Г. Карапетов. - М.: Статут, 2011. - 239 с.

7. Кізлова О. С. Застава в цивільному праві (питання теорії) : монографія / О. С. Кізлова. - Одеса: Фенікс, 2011. - С. 133.

8. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності / В. В. Луць. - К., 2001. - 560 с.

9. Микшис Д. В. Самозащита в гражданском праве России: автореф. дис. … канд. юрид. наук [Електронный ресурс]. - Гражданское право / Д. В. Микшис. - Режим доступа http: // law.edu.ru / script / CNTSOURCE.asp?CNTID= 100092536.

10.Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2-х т. - 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.) Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - Т. 1. - С. 45 (автор коментаря - С. М. Бервено).

11.Оршанский И. Г. К вопросу об exception non adimpleti contractus // Субежные вестник. - 1874. - № 166. 12.Планиоль М. Курс Французского гражданского права. Ч. 1: Теория об обязательствах / М. Планиоль. -

1911. - С. 340-341.

13.Победоносцев К. П. Курс гражданского права / Под ред. В. А. Томсинова. Т. 3. - М., 2003. - С. 147-154. 14.Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский. - СПБ., 1999. - 560 с.

15.Стефанчук Р. О. Приватне право. - 2013. - № 1. - С. 94-105.

16.Стоякин Г. Я. Меры защиты в советском гражданском праве: дис. … канд. юрид. наук. - Свердловск, 1973. - 197 с.

17.Французский гражданский кодекс /Ассоциация юридический центр ; Пер. с фр. А. А. Жуковской, Г. А. Пашковской; Науч. ред. и предисл. Д. Г. Лаврова. - СПБ. - Юридический центр Пресс, 2004. - 1100 с.

18.Antoniolli L., Veneziano А. Principles of European Contract Law and Italian Law. A Commentary. The Hague, 2005. - Р. 404.

19. Carter J. W.Suspending Contract Performance for Breach //Good Faith and Fault in Contract Law. - 2002. - P. 485. 20.Hartkamp A. S., Tillema M. M. Contract Law in the Netherlands. The Hague, 1995. - P. 191.

21.Tom W. Bell. Free Speech, Scrutiny, and Self-Help: How Technology Upgrades Constitutional Jurisprudence // Minnesota law review. - 2002.- № 12/18. - P. 743-778.

86

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

22.The Netherlands Civil Cod. Book 6. The Law of Obligations. Draft Text and Commentary / Ed. by The Netherlands Ministry of Justice. Leiden, 1977. - P. 158.

23.The Principles of European Contract Law and Dutch Law, A. Commentary / Ed. by D. Busch, E. H. Hondius, H. J. van Kooten, H. N. Schelhaas, W. M. Schrama. The Hague, 2002.

24.Treitel G. H. Remedies for Breach of Contract. A Comparative Account. Oxfort, 1998. http://www.iuscomp.org/gd/courses/pct01rea.htm.

25.Zimmerman R. The Law of Obligations. Roman Foundations of the Civilian Tradition. Oxford. - 1996. - P. 801 // http://www.twirpx.com /file /407493.

The article analyzes the specificity of suspension of enforcement of the contractual obligation as a form of self-defense methods violated rights of the creditor.

В статье проанализирована специфика приостановления исполнения договорного обязательства как одного из видов способов самозащиты нарушенных прав кредитора.

ПРАВО ДИТИНИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВЯ Резнік Г. О., молодший науковий співробітник відділу юрисдикційних форм правового захисту субєктів приватного права НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПРН України

У статті здійснюється загальнотеоретичний аналіз особистого немайнового права дитини на охорону здоровя та розглядається поняття «прав на здоровя» та «прав на охорону здоровя». Окрема увага приділяється праву дитини на медичну допомогу.

Ключові слова: право на охорону здоровя, право на здоровя, право на медичну допомогу.

Відповідно до положень Конституції України Україна є соціальною державою, політика якої спрямована на створення необхідних умов для забезпечення гідного життя і вільного розвитку кожної людини. В Україні визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права. Одним із загальновизнаних соціально-економічних прав є право на охорону здоровя та медичну допомогу. Основу даного права визначають норми міжнародних актів, які відповідно до положень Основного Закону є частиною національного законодавства. Вбачається, що одного лише конституційного проголошення права на охорону здоровя недостатньо, оскільки для практичної реалізації і захисту даного права, у випадку його порушення, необхідно залучення цивільно-правових механізмів регулювання.

Відповідно до ст. 283 ЦК України право кожної фізичної особи на охорону здоровя є особистим немайновим правом, що забезпечує її природне існування. Окремі положення, повязані з правом на охорону здоровя, закріплені також у ст. 282, 284-287 ЦК України.

Базовим нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері здоровя, є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоровя», норми якого розглядають як одну з можливих гарантій здійснення даного права громадянами, в тому числі і неповнолітніми, а також встановлюють надання безоплатної медичної допомоги в державній системі охорони здоровя. Крім того, даний Закон закріплює право дітей на визначені пільги в галузі охорони здоровя та встановлює основні гарантії прав і законних інтересів дитини, передбачених Конституцією України, з метою створення правових і соціально-економічних умов для їх реалізації.

Дослідження проблем, повязаних з правами, які стосуються здоровя фізичних осіб, як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці є досить поширеними. Ці проблеми висвітлювали С. Б. Булеца, Р. О. Стефанчук, О. О. Пунда, З. В. Ромовська та ін. Серед зарубіжних авторів, які займаються вивченням проблем у сфері охорони здоровя, є: Л. О. Красавчикова, М. М. Малеїна, Р. Б. Салтман, К. А. Флейшиц, Дж. Фигейрас та ін.

Незважаючи на велику кількість наукових праць з цієї проблематики, право дитини на охорону здоровя не стало самостійним науковим дослідженням, а тому потребує додаткового і детального вивчення.

Насамперед, слід зазначити, що в літературі зберігається увага до дискусійності окремих аспектів проголошення права, яке передбачає одну з найвищих соціальних цінностей - здоровя, у тому числі його визначення. Зокрема, І. Я. Сенюта наголошує, що в міжнародно-правових актах і науковій літературі на позначення цього поняття вживаються різні терміносполучення - «право на здоровя» і право на «охорону здоровя», що супроводжуються різними дефініціями [10, с. 17]. Певна зовнішня схожість цих термінів проте не усуває того, що науковці по-різному розуміють цю проблему.

Так, на думку З. Гладуна, М. Малеїної, Р. Стефанчука, А. Зелінського, одним із природних прав людини є право на здоровя. В. Акопов, С. Дюжиков, Є. Маслов, А. Савицька, А. Юнусов вважають, що людина має природне право на охорону здоровя. Деякі автори, наприклад, А. Глашев і А. Тихомиров, вживають обидва терміни [10, с. 17-18]. Для того, щоб зясувати, яке ж право дитина може реалізовувати і захищати, спробуємо розібратися у термінах і поняттях.

87