Призначення більш м’якої міри покарання - Курсовая работа

Призначення більш м’якої міри покарання Зміст Вступ Розділ. 1. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: становлення та розвиток 1.1 Історичний розвиток норм про призначення більш м’якої міри покарання 1.2 Загальна характеристика та види призначення більш м’якої міри покарання Розділ 2. Призначення більш м’якої міри покарання за ст. 69 КК України: передумови, підстави та порядок застосування 2.1 Передумови призначення більш м’якої міри покарання 2.2 Підстави призначення більш м’якої міри покарання 2.3 Порядок призначення більш м’якої міри покарання Висновки Використані джерела Вступ В умовах значних соціальних перетворень, спрямованих на побудову правової держави в Україні, важливим залишається подальший розвиток всіх механізмів правової системи, приведення їх у відповідність з вимогами розвитку суспільства. Одним із компонентів формування правової держави є оновлення та вдосконалення кримінально-правових заходів реагування на вчинений злочин, серед яких важливе місце посідає кримінальне покарання, від правильного застосування якого певною мірою залежить успішність протидії злочинності. В радянський період, а також протягом останніх десятиліть окремі аспекти даної проблеми розглядались в працях В.І. Антипова, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, М.О. Бєляєва, Є.В. Благова, Г.С. Гаверова, І.М. Гальперіна, І.І. Гореліка, В.К. Дуюнова, А.В. Іщенка, В.І. Зубкової, І.І. Карпеця, Г.А. Кригера, Л.Л. Круглікова, Ю.Б. Мельнікової, О.О. Мяснікова, С.В. Сахнюка, М.А. Скрябіна, М.Н. Становського, В.В. Сташиса, А.Х. Степанюка, П.П. Осипова, В.В. Похмелкіна, Л.А. Прохорова, В.Я. Тація, В.І. Тютюгіна, Г.І. Чечеля, М.Д. Шаргородського та ін. Комплексному дослідженню призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, було піддане в кандидатській дисертації О.М. Плєшакова на тему “Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом” (М., 1979 р.), а також О.В. Євдокимової на тему „Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом” (Харків, 2007 р.). Суд повноважений був знижувати суворість покарання на декілька ступенів або навіть переходити до іншого, більш мякого його виду, за наявності будь-яких факторів, незалежно від того передбачені вони в законі чи ні. Згідно зі ст. 28 КК УРСР 1922 р. застосувати менш суворе покарання можливо було шляхом: а) призначення покарання нижче від найнижчої його межі, встановленої у відповідній санкції статті, і б) переходу до іншого, менш суворого виду покарання, ніж зазначено в санкції статті за вчинене. Подальший розвиток положення про призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом, отримали в ст. 37 Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 р. і ст. 44 КК УРСР 1960 р. Так, в ст. 44 КК УРСР 1960 р. зазначалося, що «суд, враховуючи виняткові обставини справи та особу винного і визнаючи необхідним призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перейти до іншого, більш мякого виду покарання, може допустити таке помякшення з обовязковим зазначенням його мотивів». Це положення частин 2 та 3 ст. 5, ч. 3 ст. 43, ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 59, ст. 69, ст. 77, ч. 2 ст. 98 КК. Отже, субінститут призначення більш мякої міри покарання, ніж передбачено законом за вчинене - це структурний підрозділ інституту призначення покарання, який становить собою відособлений комплекс взаємозалежних, взаємодіючих, взаємодоповнюючих юридичних норм, що забезпечують відносно цілісне, закінчене регулювання призначення менш суворої міри покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин у санкції статті Особливої частини КК. Саме така конструкція санкцій, як відзначає В. І. Тютюгін, і призводить до своєрідної правової ситуації, коли, з одного боку, закон зобов’язує суд призначити додаткове покарання, бо в санкції відповідної статті воно передбачено як обовязкове, а з іншого боку ? суд не вправі його призначити, бо це суперечить підставам його застосування, сформульованим у нормах Загальної частини КК.