Психологічні особливості пам’яті дітей молодших школярів. Процедура дослідження пам’яті у дітей молодшого шкільного віку. Використання технології мнемотехніка в освітньому процесі. Технології та прийоми розвитку, тренування та покращення пам’яті школярів.
Адже, лише завдяки памяті людина накопичує свій досвід, одержує знання, уміння та навички. Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності. Память - це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Память включає такі процеси: запамятовування, зберігання, забування та відтворення. Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь.Але легко поставити в глухий кут питанням - коли, де і як школяра вчать прийомам успішного запамятовування, дають йому відомості про те, як боротися з забуванням суттєвого, значного в учбовому матеріалі, розповідають хоч трохи про те, що таке память, які її механізми, закономірності, особливості, як нею слід правильно розпоряджатися. Запамятовування, для якого характерна наявність завдання запамятати та використання різних методів і прийомів, направлених на якомога успішніше закріплення матеріалу в памяті, називають довільним запамятовуванням. Заучування необхідно тоді, коли потрібно запамятати матеріал з великим ступенем точності та зберегти його в памяті на довгий час. Коли вчитель повідомляє та пояснює учням новий матеріал, вони зосереджують на ньому увагу, намагаються зберегти в памяті повідомлені їм відомості. Впродовж всього молодшого шкільного віку учні потребують того, щоб їх робота по запамятовуванню спрямовувалась вчителем, оскільки самим їм ще важко поставити перед собою визначене, конкретне завдання: запамятати точно або запамятати, щоб передати своїми словами і так далі.Більшість школярів погодились, що найбільш важкими для запамятовування були числа, потім слова, а найбільш легким був текст. Але все ж таки невелика кількість досліджуваних (5-6 чоловік), які виявили найбільш низьку продуктивність запамятовування всіх видів матеріалу, вважала найбільш важким текст, в той час як числа і слова вважалися цими учнями найбільш легкими для запамятовування. На питання експериментатора: “Що ти робив, щоб добре запамятати числа?” більшість дітей зазвичай давалися такі відповіді: “Нічого не робив, просто читав і запамятовував, як було записано” або “Читав вголос і намагався кожне число повторити один-два рази про себе”, “Дивилася уважно і скільки встигала повторювала про себе”. Деякі досліджувані використовували зовнішні прийоми, що полегшували запамятовування: говорили числа пошепки, при цьому рухали губами, відмічали число на пальцях (наприклад, прочитавши число 27, відкладали два пальці і сім пальців). Лише троє досліджуваних, причому ті, що запамятали числа краще за інших, намагалися обєднати числа в більші групи - по десятках, при відтворенні, а одна з цих досліджуваних (Духно Д.) так характеризує процес запамятовування чисел: “Щоб добре запамятати числа, я спочатку швидко читала їх про себе, а потім вголос.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
