Прийменник в українській тлумачній лексикографії ІІ половини ХХ століття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі лексикології та лексикографії Інституту української мови НАН України. Науковий керівник:кандидат філологічних наук, доцент ГНАТЮК Ірина Святославівна, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу лексикології та лексикографії. Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, старший науковий співробітник СОКОЛОВА Світлана Олегівна, Інститут української мови НАН України,провідний науковий співробітник відділу граматики; Захист відбудеться «16» червня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій Інституту української мови НАН України (01001, м.Нині дослідження службових частин мови, зокрема прийменників, потребує синтезу теорії та практики, нових підходів до вивчення їхньої системи, структури, значення та функцій для вироблення цілісної лексикографічної моделі. Зростання кількості та комунікативної ваги службових засобів мови загалом і прийменників, утворених внаслідок переходу з інших частин мови, зокрема, компенсує нестачу морфемних засобів, посилюючи аналітичний компонент у сучасній українській мові (І. Прийменники як маркери найрізноманітніших відношень виконують важливу роль лексико-синтаксичних засобів вираження, реалізують комунікативну функцію мови та відповідають як за формулювання висловлення мовцем, так і за його розуміння реципієнтом. Мета дисертаційної роботи полягає у створенні комплексної моделі прийменників сучасної української мови на засадах системної лексикографії. Матеріалом дисертаційної роботи стали зафіксовані у словниках прийменники сучасної української мови (насамперед у «Словнику української мови» в 11-ти томах (1970-1980) - далі СУМ, сучасних граматичних словниках, зокрема «Російсько-українському та українсько-російському словнику еквівалентів слова» А. А.У першому розділі «Прийменник у сучасній українській мові та його лексикографування» розглянуто систему прийменників сучасної української мови, їх типи та семантико-граматичні особливості як частини мови. У межах омонімічних відношень прийменника розглянуто: 1) граматичну омонімію вторинних прийменників з іншими частинами мови (прислівниками, іменниками, дієприслівниками або частками) у певних синтаксичних позиціях: близько, вище, коло, край, кінець, назустріч, поперед, посеред, включаючи, виключаючи, помість; 2) омонімію складених прийменників із неприйменниковими сполученнями слів (наприклад, у словосполученні встановлено в результаті експерименту прийменниково-відмінкова сполука в результаті виступає як прийменник, а в контексті сумніватися в результаті експерименту ця сполука не є прийменником, оскільки не виконує притаманних йому функцій); 3) омонімію первинних прийменників (В. Відзначено репрезентативність явища синонімії у прийменниковій системі сучасної української мови, яке тісно повязане з полісемією: у кожному значенні прийменник здатен мати ті чи ті синоніми. Зауважено, що в таких випадках коректніше говорити не про синонімію самих прийменників, а про синонімію прийменникових конструкцій, адже прийменник реалізує своє конкретне значення не сам по собі, а в контексті, у сполученні з певним іменником. На основі порівняльного аналізу сучасних лексикографічних джерел виділено 67 найчастотніших складених одиниць, які запропоновано ввести до реєстру прийменників сучасної української мови: близько від, в (у) бік, в (у) залежності від, в (у) процесі, в (у) сторону, в (у) супроводі, в (у) ході, в імя, в інтересах, в (у) міру, в напрямі (до), в порівнянні з, в результаті, в ролі, в силу, від імені, неподалік від, відповідно до, вслід (услід) за, далеко від, з нагоди, з приводу, з розрахунку на, за винятком, за допомогою, за посередництвом, за рахунок, залежно від, збоку від, зважаючи на, згідно з, з метою, на адресу, на базі, на благо, на випадок, на відміну від, на межі, на ґрунті, на засадах, на знак, на зразок, на кшталт, на основі, на підставі, на противагу, на честь, на чолі з, нарівні з, не враховуючи, не до, недалеко від, незалежно від, під знаком, під приводом, під час, порівняно з, поряд з, разом з, слідом за, судячи з, у вигляді, у випадку, у відповідності до, у відповідь на, у звязку з.Лексикографічний статус прийменника як окремої частини мови визначає те, що він: 1) є службовою частиною мови; 2) має специфічні синтаксичні функції переведення субстантива в адвербіальну або атрибутивну позиції; 3) має своєрідне граматичне та лексичне значення, яке відображає зовнішні орієнтири людини у просторі, часі та інших абстрактних відношеннях; 4) має широкі звязки в лексичній системі мови в парадигматичному та синтагматичному аспектах; 5) комплексно взаємодіє з одиницями долексемного рівня - відмінковою флексією та дієслівним префіксом; 6) бере активну участь у творенні синтаксем, має текстотвірну функцію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ