Приватизація в Україні: розвиток та основні проблеми, актуальність, організаційно-правове забезпечення, аналіз міжнародної практики. Управління об’єктами державної власності у контексті стратегії уряду. Приватизація і регулювання економіки в державі.
План Вступ 1. Приватизація в Україні: розвиток та основні проблеми 1.2.Організаційно правове забезпечення приватизації 1.3 Приватизація та управління об’єктами державної власності у контексті стратегії уряду 1.4 Приватизація і державне регулювання економіки 1.5 Приватизація на Рівненщині 1.6 Хід приватизації державного майна в Україні Висновки Додатки Список використаної літератури ВСТУП Проблема приватизації є досить актуальної для України, адже наша країна проходить тяжкий етап переходу до ринкової економіки. В загальному можна сказати, що цей процес проходить не організовано і дуже часто трапляються порушення законодавства та встановлених норм приватизаційного процесу. Приватизація (франц. privatization, англ. privatizations) - відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і не державних юридичних осіб. Продажу часток (акцій, паїв) майна підприємств на аукціоні за конкурсом, на фондовій біржі та іншим способами, що передбачають конкуренцію покупців; викупу майна державного підприємства зданого в оренду; викупу майна згідно з альтернативним планом приватизації; викупу об’єктів приватизації товариствами покупців, створеним працівниками цих об’єктів[15,561]. Працюючи над даною темою реферату я опрацювала праці таких дослідників, як М. Чечетов, Н. Островерх, В. Тиліщак, Г. Іщенко, Ю. Архангельський, А. Алексєєв, О. Радзієвський, В. Хвильовий. Також з цього можна зробити висновок, що багато чого залежить від людей, які знаходяться при владі, адже від їхнього вибору залежить доля приватизованого об’єкту. Це питання є дуже цікавим не тільки для спеціаліста економічної галузі, чиновника чи високопосадовця, а й для пересічного громадянина, адже кожен піклується про власний добробут. ПРИВАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ: РОЗВИТОК ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ 1.1 Організаційно правове забезпечення приватизації Аналіз міжнародної практики свідчить про високий ступінь політичного впливу на здійснення процесів приватизації та націоналізації, а також на циклічність змін у підходах до формування політики приватизації, зумовлених політичними платформами правлячих коаліцій лівих і правих сил, що є найбільш характерним для розвинутих країн світу. Цей Указ визначав пріоритети діяльності Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України щодо приватизації державного майна у 2000-2002 рр., заклавши основи Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., і зокрема щодо: - прискорення темпів та забезпечення повноти приватизації середніх та великих підприємств на засадах гнучкого ціноутворення, спрощення процедур складання планів приватизації таких обєктів; - підвищення ефективності приватизації державного майна через створення механізмів продажу обєктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних особливостей; - підвищення привабливості обєктів приватизації, в тому числі шляхом здійснення у встановленому порядку реструктуризації прострочених боргових зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами, за кредитами, наданими під державні гарантії, або врахування таких боргових зобов’язань в умовах продажу обєктів; - створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інвестиційні інтереси у розвитку приватизованих підприємств; - вдосконалення механізму захисту прав дрібних інвесторів; - сприяння залученню інвестиційних ресурсів, у тому числі легалізованих у встановленому порядку, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на внутрішньому і міжнародних фондових ринках; - приватизації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг), інвесторами, що виробляють продукцію (виконують роботи, надають послуги), аналогічну продукції (роботам, послугам) підприємств, що приватизуються, та мають довгострокові інтереси в розвитку приватизованих підприємств, без покладення на такого інвестора зобовязань щодо внесення інвестицій, їх розміру та строків (інвестиційні зобов’язання); - забезпечення у процесі приватизації мінімального розпорошення акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг), та продажу акцій таких підприємств промисловим інвесторам єдиним пакетом; - сприяння розвитку та структурній перебудові економіки України через підтримку недержавних інвестицій у приватизовані підприємства; - забезпечення здійснення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі; - сприяння подальшому розвитку фондового ринку[4,17-21]. З початку приватизації концептуальні напрями державної політики у сфері приватизації в Україні озвучуються у щорічних зверненнях Президента України до Верховної Ради України, а конкретні завдання, цілі, способи й механізми приватизації встановлюються відповідними державними програмами. Сучасна система органів приватизації в Україні представлена центральним ап
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
