Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття права власності - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНа підставі проведеного комплексного дослідження генезису понятійного апарату інституту приватизації щодо визначення правового змісту основних дефініцій останнього, їх місця та ролі в системі суспільних відносин, що виникають з приводу відчуження державного майна, обґрунтовано висновок про те, що приватизація є спеціальною та, за сучасних умов, однією з провідних підстав набуття права власності на державне майно, за якою відбувається його відчуження на користь субєктів приватного права; Дослідження характерних особливостей приватизаційних правочинів під час реалізації таких способів приватизації державного майна, як купівля-продаж обєктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, продаж акцій (часток, паїв) на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах, викуп майна згідно з альтернативним планом приватизації та приватизація зданого в оренду майна, дозволило зробити висновок про певний правовий плюралізм, обумовлений акомодацією державної правової політики до конкретного етапу приватизаційних відносин, по відношенню до нормативного закріплення моменту виникнення права власності на обєкти приватизації; Завдяки проведеному порівняльному аналізу національного приватизаційного законодавства з відповідним законодавством держав СНД (Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Грузія, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Туркменістан) щодо визначення правового змісту та обумовленості нормативної конструкції спеціальної підстави набуття права власності, зроблено висновок, що тільки приватизаційне законодавство Білорусі і Туркменістану наводить достатньо чітке визначення та розмежування дефініцій “роздержавлення” й “приватизація”, що під час нормотворчої діяльності, за умови необхідності вдосконалення національного законодавства, може стати в нагоді з огляду на можливість рецепції формулювання норм цих дефініцій органами законодавчої влади зазначених держав; Запропоновано нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку дисертанта та спрямовані на усунення існуючих прогалин у чинному законодавстві України про приватизацію й вдосконалення нормативних положень, що регулюють правовідносини, повязані зі зміною форми власності за умови їх реалізації через спеціальну підставу - приватизацію. Результати дослідження також можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, нормотворчій діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, зокрема Фонду державного майна України щодо вдосконалення законодавства України та механізму регулювання правовідносин у сфері відчуження державного майна, у практиці розгляду судами України спорів, повязаних із приватизацією, а також у навчальному процесі вузів України.Результати аналізу приватизаційного законодавства України визначили аргументи на користь того, що останнє за своєю природою носить спеціальний комплексний характер, що з одночасною кореляцією його норм до норм цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права, має підкреслювати визначальний зміст перш за все права цивільного, а на перспективу, враховуючи розвиток суспільних відносин у сфері відносин власності, зазначене законодавство, повинно набути ознак інструмента, котрий гарантує максимально повну захищеність та пріоритетність приватноправових засад набуття права власності через таку спеціальну підставу, як приватизація з одночасним залишенням за державою функції публічно-правового регулювання цих специфічних відносин; Акцентовано увагу на нагальності вирішення питання щодо правового визначення та коректності застосування в абзаці пятому частини третьої статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” (у редакції від 19.01.2006 р.) дефініції “колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного”, місця цієї категорії майна в загальній класифікації майна (речей) і порядку набуття зазначеного статусу. Можливими варіантами заміни нормативної конструкції дефініції “колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного” може бути її подання у вигляді “військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил України і не планується до використання за призначенням”, що наводиться в абзаці шостому частини першої статті 7 Закону України від 3.03.1998 р., №147/98-ВР “Про передачу обєктів права державної та комунальної власності” (у редакції від 03.11.2005 р.), або застосування бланкетного посилання на останній; слова “джерела надходження коштів”, ужиті законодавцем у частині другій статті 21 Закону України “Про приватизацію державного майна” (у редакції від 19.01.2006 р.

1. Загальний зміст