Функціонування традиційного канонічного жанру в українській прозі 70-80-х ХХ ст. Особливості сучасної прозової притчі на рівні жанрового синтезу. Характеристика явища "притчевості" у типологічному аспекті, окреслити ознаки нової якості художніх творів.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Притча і притчевість в українській прозі 70-80-х років XX ст.Дисертацію присвячено проблемі функціонування притчі та сучасних її модифікацій в українській прозі 70-80 рр. Виявлена залежність жанрових ознак “вбудованих” притч від функції, яку вони виконують у художньому творі. В первом разделе “Притча в большой прозе науровне жанрового синтеза” - рассматривается история жанра притчи и ее исследования, раскрывается проблема отличия притчи от таких фольклорных жанров, как басня, пословица, афоризм. Анализируются новые жанровые модификации притчи: повесть-притча и роман-притча, которые получили название “синтезированных” Установлено, что синтез притчевых и повествовательных признаков привел к доминированию морально-этической проблематики в произведениях. Во втором разделе “Жанр притчи как “встроенный” элемент в структуре большой прозы” - дается характеристика притчи как вставному элементу в художественном произведении.Міф, притча, парабола (як основні види вияву умовності) не тільки повнокровно входять у роман, повість, драму, а й стають їх конструктивною основою. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві простежено модифікації традиційної притчі в українській прозі 70-80-х років ХХ ст., обґрунтовано особливості притчі як синтезованого жанру та притчевості як якості художньої прози 70-80-х років, а також у теоретичному визначенні та обґрунтуванні особливостей сучасних роману-притчі та повісті-притчі. Практичне значення дисертації: одержані результати можуть бути використані у вузівських курсах теорії літератури та історії української літератури ХХ ст., у спецкурсах та семінарах, при розробці проблем художньої прози ХХ століття, при подальшому теоретичному осмисленні проблеми жанру притчі та сучасних його модифікацій. У першому розділі - “Притча у великій прозі на рівні жанрового синтезу” - дисертантка, розглянувши нові жанрові модифікації традиційної притчі в українській прозі 70-80-х років ХХ століття - повість-притчу та роман-притчу, наголошує, що ці нові форми отримали в науковій літературі назву “синтезованих”, оскільки творення їх відбулося за рахунок злиття двох або кількох жанрів, внаслідок чого й зявилися роман-есе, повість-парабола, роман-сповідь тощо. Генеалогія простежується з Біблії (притчі про блудного сина, про всесвітній потоп…), Корану, дидактичної поезії Давнього Сходу (притчі Панчатантри), античної літератури (притчі з поем Гомера, трагедій Софокла).Притча як фольклорний і літературний жанр // “Етнос. Нація.”; Матеріали міжнар. наук. конференції (29-31 жовтня 1998 р.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
