Прислівник у китайській мові: структура, семантика, функції - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Спеціальність 10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та АвстраліїДисертаційна робота виконана на кафедрі китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Резаненко Володимир Федорович, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія” Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Алексахін Олексій Миколайович, професор кафедри китайської, вєтнамської, бірманської, лаоської, тайської мов Московського державного інституту міжнародних відносин (м. Захист відбудеться "18" травня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02 у Інституті сходознавства імені А.Прислівник як самостійна лексико-граматична категорія в китайській мові раніше досліджувався невеликим числом мовознавців, серед яких найвідомішими є О.О. Дослідження категорії прислівника в китайській мові не можна проводити без висвітлення проблеми обґрунтування і класифікації частин мови філологами-китаїстами різних країн, і, в першу чергу, російськими вченими. Яхонтова, які робили спроби визначення класифікаційних ознак лексико-граматичних груп слів у китайській мові, але найаргументованішими, на нашу думку, є обґрунтування О.О. Драгунова. У своїх дослідженнях відомий науковець переконливо стверджує, що частини мови в китайській мові є класами слів, які розрізняються своїми граматичними властивостями. Запропонований дослідником підхід до аналізу лексико-граматичних груп слів у китайській мові відрізнявся тоді від індоєвропейської традиції, яка сформувалася під впливом поглядів на граматичні категорії класика-індоєвропеїста Л.В. Щерби.Послідовно проаналізовано основні концепції дослідників-китаєзнавців, що стосуються виділення частин мови у аморфних мовах, зокрема особливості виділення окремих лексико-граматичних груп слів, серед яких прислівник визначається як самостійна повнозначна одиниця. Заперечення наявності частин мови в китайській мові, очевидно, витікає з положення про те, що частини мови у нефлективних мовах є обовязково морфологізованими класами слів, хоч прислівники, як і інші класи слів у китайській мові, не завжди мають чіткі морфологічні ознаки. У науковій літературі про прислівники в інших мовах, зокрема в українській, констатується, що не менш важливим чинником належності прислівника до класу повнозначних слів є притаманність прислівнику певних семантичних і словотворчих особливостей а також наявність етимологічного звязку з так званими „первинними” частинами мови (дієслово, іменник, прикметник) (праці І.К. Оскільки за рівнем семантичного наповнення прислівник, порівняно з іменниками, дієсловами та прикметниками з одного боку, а з іншого - з частками, сполучниками та вигуками, займає проміжне положення, то цілком зрозумілою стає активізація у процесі розвитку китайської мови явища транспозиції неприслівникових морфем у прислівникові та навпаки - прислівникових морфем у неприслівникові. У другому розділі “Проблема класифікації прислівникової лексики китайської мови” проаналізовано відомі у китаєзнавстві класифікації прислівників, у основу яких покладено різні принципи та критерії виділення слів із прислівниковим значенням, а також визначено найхарактерніші граматичні ознаки для прислівникової лексики сучасної китайської мови.Прислівник у китайській мові є самостійною, повнозначною лексико-граматичною категорією, функціонування якої повязане з наявністю лексичних, граматичних та стилістичних ознак. Інколи встановити походження того чи іншого прислівника неможливо, оскільки в давньокитайській мові він виконував одночасно багато різних граматичних та лексичних функцій, починаючи від повнозначних слів (іменник, дієслово, прикметник) і закінчуючи неповнозначними (частка, вигук тощо). Творення прислівників у сучасній китайській мові відбувається різними шляхами і з різною продуктивністю від дієслів, іменників, прикметників, шляхом лексикалізації сполук та синтаксичних зєднань, основоскладання прислівникових морфем. Стилістичні властивості прислівників китайської мови виявляються у стилістичній маркованості прислівників ступеня та емоційно-оцінному забарвленні емфатичних прислівників. Прислівник у китайській мові може вступати в граматичний звязок з іменником, але лише за умови наявності в іменника особливого граматичного значення або можливості транспозиції власних функціональних характеристик.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ