Природно-заповідний фонд України - Реферат

Більш як 100 років минуло з часу започаткування активної форми збереження й відтворення незайманих ландшафтів в Україні. Загальна площа шести заповідників становила 68 500 га. (функціонувало 12 заповідників загальною площею 54 383,4 га), в подальшому стали жертвою політичного вандалізму та екологічного нігілізму - надовго втратили (Асканія-Нова), а окремі і назавжди (Прохорівський заповідник, Український парк природи та ін.) свій природоохоронний статус. З розбудовою незалежної України загострюється увага до заповідної справи, про що свідчать відповідні документи - Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Указ Президента України від 10.03.1994 p.Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та обєкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. До природно-заповідного фонду належать: а) природні території та обєкти - природні та біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказники, памятники природи, заповідні урочища; Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та обєктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та обєкти природно-заповідного фонду України, цілі його використання, права громадян з означених питань. Режим територій та обєктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та обєктів, характер допустимої діяльності в них, .порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.Відносини в галузі охорони і використання територій і обєктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", постановою Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України" від 3 квітня 1995 р. та іншими актами законодавства України. У законодавстві передбачені основні засоби збереження територій та обєктів природно-заповідного фонду, які забезпечуються шляхом: а) встановлення заповідного режиму; Охороні природно-заповідного фонду сприяє також встановлення охоронних зон на прилеглих до природних комплексів та обєктів територіях, їх розміри та режим визначаються відповідно до їх цільового призначення і характеру господарської діяльності на прилеглих територіях. В означених зонах заборонено будівництво промислових та інших обєктів, розвиток господарської діяльності, яке може призвести до негативного впливу на території та обєкти природно-заповідного фонду. У цьому важливу роль відіграє також державний кадастр територій та обєктів природно-заповідного фонду, який є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та обєктів, що входять до складу природно-заповідного фонду.Порушення законодавства про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Дисциплінарна - передбачає накладання дисциплінарних стягнень і застосовується до посадових осіб, робітників та службовців за невиконання чи неналежне виконання покладених на них службових обовязків. Вона наступає за порушення правил охорони та використання територій та обєктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для подальшого заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму територій та обєктів, самовільну заміну їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та обєкти природно-заповідного фонду. Справи, повязані з порушенням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, розглядають органи та установи, що здійснюють державний санітарний нагляд.

Зміст

Вступ

1. Природно-заповідний фонд України як об‘єкт правової охорони

2. Особливості організаційно-правової охорони природно-заповідного фонду

3. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд України

Висновки

Використана література