Природно-ресурсний потенціал Харківської області. Оцінка, управління, прогноз на основі геоінформаційних систем - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наукРобота виконана на кафедрі геоекології та конструктивної географії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Захист відбудеться “15” грудня 2006 р. о 1530 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.04 у Харківському національному університеті імені В. Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Розглянуто стан досліджень атмосферного потенціалу, водно-, лісо-потенціалу, мінерально-ресурсного потенціалу та рекреаційного потенціалу на протязі останнього часу. Максимальний економічний ефект від використання рекреаційного потенціалу спостерігається в Краснокутському (51,9 млн грн.), Вовчанському (51,9 млн. грн.) районах.Необхідність вивчення природно-ресурсного потенціалу (ПРП) на базі геоінформаційних технологій (гіс) назріла давно (Руденко В.П., 1999). Потреба в отриманні сучасного стану ПРП та характеристик окремих регіонів, областей та, навіть, адміністративних районів, оцінювання реального стану ПРП, врахування поточних чи перспективних економічних, господарських, екологічних чи інших чинників створює базис потреб для розвитку та становленню нових тенденцій у промисловості, господарстві, будівництві, транспорті, в тому числі і на базі надбань геоекології та конструктивної географії. Такі банки дають змогу накопичувати в себе навіть на рівні одного колективного господарства, міста чи лісництва сотні тисяч кількісних та якісних параметрів природно-ресурсного потенціалу. Державна статистична служба, на думку згаданого автора, також не в змозі в повній мірі оцінити сучасний стан й можливості розвитку природних ресурсів, а, вірне рішення існує в переході до автоматизованих банків даних ПРП, які створені на базі гіс. Результати досліджень знайшли відображення у науково-дослідних темах „Продовження розробки програми раціонального використання та відтворення природних ресурсів Харківської області на період 2001-2010 роки” та „Наукова діяльність на природних обєктах Національного природного парку “Гомільшанські ліси”, які виконувалась з участю автора на кафедрі геоекології та конструктивної географії Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна відповідно на протязі 2002-2003 рр. та 2006 року.Це пояснюється не тільки фізико-географічними особливостями цих районів, але і розміщенням лісових угідь на території цих районів та в цілому по області. Таким чином виявлено, що найвищу забезпеченість мають 17 районів, середню (до 50% мають 10 районів). Таким чином, найбільша забезпеченість опадами приходиться на Богодухівський, Харківський, Вовчанський райони, а максимальна забезпеченість вітровою енергією приходиться на Харківський, Богодухівський та Великобурлуцький райони. Виявлено, що 100% забезпеченості не має жоден з районів, середню забезпеченість мають 11 районів, а 16 районів мають найнижчу забезпеченість. Середню забезпеченість мають райони: Лозівський (39,6%), висока забезпеченість (100%) мають: Краснокутський (105,7%), Коломацькій (91%), Валковський (104,5%), Нововодолазьский (100,4%), Кегичівський (103,6%), Сахновщинський (110,7%), Вовчанський (170,7%), Великобурлуцький (1935), Дворічанський (209,9%), Шевченківський (165,9%), Борівський (144,3%), Ізюмський (233,9%), Барвінківський (120,1%), Близнюківський (136,1%), Зачепилівський (94,1%), Чугуївський (81,2%), Печенізький (81%), Балайклейский (79,4%) , Первомайський (70,7%), Зміївський (67,4%), Богодухівський (94,2%), Золочівський (90%), Дергачівський (53,4%), Купянський (53,1%), Красноградський (52,4%).В результаті оцінки вітрового потенціалу встановлено, що найбільш привабливими є райони: Харківський (з середньою швидкістю 5,5 м/с), Богодухівський (4,8-5,1 м/с) та Великобурлуцький (4,4 м/с). Максимальне забезпечення вологою мають Вовчанський (42,52%), Печенізький (42,94%) та Чугуївський (42,94%) райони. Встановлено, що найбільшу забезпеченість водою має Ізюмський район (3975,6 м3/рік), Дворічанський (3568,2 м3/рік), Великобурлуцький (3280,6 м3/рік), при цьому слід підкреслити, що кількість водоймищ не відіграє значної ролі в забезпеченості водою. Середню забезпеченість мають: Лозівський (39,6%), Зачепилівський (94,1%), Чугуївський (81,2%), Печенізький (81,2%), Балайлейский (79,4%), Первомайський (70,4%), Зміївський (67,4%), Богодухівський (64,2%), Золочівський (57,55), Дергачівський (53,4%), Купянський (53,1%), Красноградський (52,4%). Високу забезпеченість (100 % й вище) мають: Краснокутський, Коломацькій, Валковський, Нововодолазьский, Кегичівський, Сахновщинський, Вовчанський, Великобурлуцький, Дворічанський, Шевченківський, Борівський, Ізюмський, Барвінківський, Близнюківський.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ