Природно-антропогенні ресурси України, їх класифікація і оцінювання для потреб рекреації - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет Інститут міжнародних відносин Кафедра країнознавства та туризму Курсова робота з рекреаційної географії Природно-антропогенні ресурси України, їх класифікація і оцінювання для потреб рекреації Студентки Кушніренко Вероніки Науковий керівник Г.Ш.Уварова Київ - 2009 Зміст Вступ Розділ І. Теоретичні основи дослідження рекреаційних ресурсів 1.1 Основні підходи до визначення поняття «рекреаційні ресурси» у працях вітчизняних та зарубіжних вчених 1.2 Види і класифікація природно-антропогенних рекреаційних ресурсів 1.3 Методика оцінювання природно-антропогенних ресурсів Розділ ІІ. Природно-антропогенні ресурси України 2.1 Об’єкти ПЗФ України як рекреаційні ресурси 2.2 Рекреаційна діяльність на основі територій ПЗФ України 2.3 Проблеми та перспективи використання природно-антропогенних ресурсів України Висновки Список використаних джерел Вступ Дедалі інтенсивніше зростає роль організації відпочинку для регенерації життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює сферу прикладення праці, суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, активізує приплив іноземної валюти. Україна має великі передумови для розвитку рекреаційних територій, які обумовлені наявністю природних ресурсів, різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею закладів і необхідної інфраструктури. Метою роботи є вивчення та дослідження природно-антропогенних ресурсів які розташовані на території України Завданням роботи є залучення об’єктів природно-заповідного фонду до рекреаційної сфери, виявлення проблем та перспектив розвитку рекреаційної діяльності в Україні. Розділ І. Теоретичні основи дослідження рекреаційних ресурсів 1.1 Основні підходи до визначення поняття «рекреаційні ресурси» у працях вітчизняних та зарубіжних вчених При дослідженні природно-антропогенних ресурсів (геосистеми, до складу яких входять природні і антропогенні об’єкти, що використовуються в туристсько-рекреаційному господарстві -природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні, регіональні ландшафтні парки тощо) обчислювалась забезпеченість регіонів об’єктами природно-заповідного фонду. Зазначимо, що площа природоохоронного фонду України складає близько 4% її території, яку в перспективі планується довести до 8%. Оскільки рекреація має перш за все велике соціальне значення і на ефективність суспільного виробництва впливає шляхом розширеного відновлення трудових ресурсів, економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів застосовується тільки для тих лікувальних речовин, факторів, властивостей, народногосподарський ефект використання яких можна виміряти. Азар, Л.О. Багрова,О.О. Бейдик, Ю.А. Веденін, І.П. Герасимов, Ф.Д. Заставний, І.В. Зорін, М.Г. Ігнатенко, Л.М. Корецький, В.С. Кравців, М.П. Крачило, В.Б. Кудрявцев, С.П. Кузик, Н.С. Мироненко, Н.Ю. Недашківська, М.С. Нудельман, М.Д. Пістун, В.С. Преображенський, В.П. Руденко, І.В. Смаль, Н.П. Стецько,І.Т. Твердохлєбов, І.П. Чалая, О.І. Шаблій, О.А. Щербина та ін. За критерій визначення територіальних меж РПТ багато вчених беруть інтенсивність рекреаційної діяльності території.