Природна здатність агроландшафтів басейну р. Росі до самоочищення - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЗахист відбудеться “22” _вересня_1999 р. о “15” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.02 Інституту географії НАН України за адресою: 252003, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту географії НАН України, 252003, м. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальностю 11.00.01 - фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів. Охарактеризовані фактори, що визначають здатність агроландшафтів басейну р. Ключові слова: здатність до самоочищення, агроландшафт, ландшафтно-геохімічна система, ландшафтно-геохімічна структура, ландшафтно-геохімічний район, якісне оцінювання.Захисні механізми ландшафтного комплексу по відношенню до техногенного впливу проявляються в розкладі й трансформації забруднюючих речовин та транспортуванні їх геохімічними потоками за межі ландшафтного комплексу; тобто в здатності ландшафтного комплексу до самоочищення. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання: 1) опрацювати теоретико-методичні основи вивчення і оцінювання здатності агроландшафтів до самоочищення; Росі до самоочищення і фактори, що визначають цю здатність. Принцип подібності, який означає, що реальне оцінювання здатності ландшафтних комплексів до самоочищення від забруднюючих речовин можливе лише по відношенню до подібних за реакцією-відповіддю на техногенний вплив ландшафтно-геохімічних систем; Принцип імовірності комплексного оцінювання здатності агроландшафтів до самоочищення, що складається з експертних оцінок відносного характеру якісних і важкооцінюваних факторів самоочищення (наприклад, біологічна активність грунту, грунтово-геохімічний фон, ландшафтно-геохімічні барєри, окислювально-відновлювальні умови).Питання вивчення і оцінювання здатності ландшафтних комплексів до самоочищення від забруднювачів розробляли Л.А. Вперше питання здатності ландшафтних комплексів до самоочищення з ландшафтно-геохімічної точки зору розглянуто М.А.Глазовською (1972). Повне самоочищення від забруднюючих речовин усіх компонентів ландшафтного комплексу та ландшафтно-геохімічної системи (ЛГС) в цілому відбувається при розкладі забруднювачів до нетоксичних речовин або до їх повної мінералізації і залежить, крім природних факторів, від властивостей самого забруднювача, характеру його метаболізму в місцевих умовах, форм і результатів взаємодії з компонентами середовища (Глазовська, 1979). Структурно-функціональний принцип: Здатність агроландшафтів до самоочищення, динаміка винесення забруднюючих речовин і поширення їх ореолів розсіювання залежить, в першу чергу, від типу структури ландшафтно-геохімічних систем. Принцип імовірності: якісне оцінювання здатності агроландшафтів до самоочищення носить імовірний характер, оскільки складається з декількох якісних оцінок окремих груп процесів самоочищення, які, в свою чергу, грунтуються на якісній або кількісній оцінці факторів самоочищення.Росі дають можливість зробити такі висновки: Методологічною основою даного дослідження є ландшафтознавчо-геохімічний і басейновий підходи, котрі взаємодоповнюють і збагачують один одний. Здатність ландшафтних комплексів до самоочищення слід розуміти як сукупність ландшафтно-геофізичних, ландшафтно-геохімічних і біогеохімічних процесів, що обумовлюють розклад, нейтралізацію та іммобілізацію забруднюючих речовин і їх виведення геохімічними потоками за межі ландшафтного комплексу. Здатність агроландшафтів до самоочищення визначається трьома групами факторів: а) інтенсивністю розкладу органічних забруднювачів у агроландшафтах; б) інтенсивністю геохімічної трансформації й акумуляції забруднювачів в агроландшафтах; в) інтенсивністю міграції забруднюючих речовин водними і повітряними потоками. Укладання середньомасштабної карти ландшафтно-геохімічних систем з метою вирішення питань можливості самоочищення агроландшафтів повинно базуватись на вивченні всього комплексу природних факторів, які впливають на розподіл і міграцію хімічних речовин, зокрема: специфіки будови четвертинних відкладів, морфології рельєфу, глибини залягання грунтових вод і їх хімічного складу, властивостей середовища, в якому протікає міграція речовин (кислотно-лужні і окислювально-відновлювальні умови), характеру грунтово-рослинного покриву. Аналіз трьох груп факторів, що визначають здатність агроландшафтів до самоочищення від забруднювачів, дозволяє виділити ландшафтно-геохімічні райони за факторами та інтенсивністю процесів самоочищення: 1) за здатністю до розкладу забруднювачів органічного походження у ландшафтно-геохімічних системах; 2) за здатністю до геохімічної трансформації і акумуляції мінеральних та органічних забруднювачів у ЛГС; 3) за здатністю до міграції мінеральних і органічних забруднювачів водними і повітряними потоками за межі ЛГС.