Природа та ґносеологичні функції особистісного неявного знання - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук «Природа та ґносеологичні функції особистісного неявного знання»Робота виконана в Харківському національному університеті радіоелектроніки, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник доктор філософських наук, професор Штанько Валентина Ігорівна, Харківський національний університет радіоелектроніки, завідувачка кафедрою філософії Офіційні опоненти: неявне знання філософський епістемологія доктор філософських наук, професор Будко Володимир Васильович, Українська інженерно-едагогічна академія, завідувач кафедрою філософії кандидат філософських наук, професор Рибалко Веніамін Кузьмич, Харківський державний педагогічний університет ім.. Г.С. Захист відбудеться “14” 11 2001 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 при Харківському національному університеті ім.Рамки дисертаційного дослідження не дозволяють проаналізувати всі можливі випадки участі неявних особистісних знань в життєдіяльності людини, тому ми обмежили область своїх досліджень сферою наукового пізнання. Полані, який запропонував загальну концепцію неявного знання і здійснив дослідження деяких його специфічних характеристик. Швирьова, яким вдається перейти від уявлення про жорстку соціальну детермінацію всіх особистісних феноменів до розуміння субєктивних чинників і особливостей функціонування таких явищ, як неявне знання. Найбільш вагомий внесок у вивчення феномена неявного знання за останні роки внесли дослідження соціопрактичного, дійового характеру такого знання, зокрема, роботи, присвячені “компютерним” аспектам теорії пізнання. Дослідження ролі неявних знань в пізнавальному процесі дозволило виділити два основних типи неявних знань: (1) - “констатуючі”, або “фактологічні” неявні знання, що включають до себе імпліцитні знання про факти, явища, обєкти і процеси, і (2) - “дійові”, або “функціональні” неявні знання, що включають знання про способи, методи і прийоми дій, в тому числі і пізнавальних.У першому розділі - “Поняття неявного знання” - аналізуються витоки і суть проблеми неявного знання, його місце в структурі людської субєктивності, намічаються шляхи дослідження феномена неявного знання. На їх думку, формується таке неявне знання шляхом наслідування в ході спільної діяльності, в пізнавальному процесі виконує лише інструментально-допоміжну функцію В епістемології останніх років відбувається розширення поняття неявного знання за рахунок включення в нього різних, подібних за своїми функціями та характеристиками елементів неявної субєктивності (фреймів, когнітивних структур, передумовних знань). Однак термін “передумовне знання” спочатку розумівся більш широко, ніж неявне знання, оскільки включав в себе значний масив явних, усвідомлених знань, знань, що рефлектуються. У другому розділі - “Особливості феномена неявного знання” - аналізуються змістовні, структурні та функціональні особливості неявного знання, визначається його специфіка в порівнянні з іншими компонентами особистісного несвідомого.Неявні знання приймають участь в пізнавальному процесі вже на етапі вибору проблеми для дослідження. Важливу роль в цьому виборі грають особистісні якості та пристрасті вченого, активність ряду несвідомих елементів, в тому числі й неявних знань. Показано, що глибинні передумови теоретичного вибору базуються на особистісній “картині Універсума”, не усвідомлені компоненти якої впливають значним чином на вибір проблемної області для дослідження та початкової теоретичної бази вже на стадії орієнтації в загальному проблемному полі науки. Якщо первинне знайомство з проблемною ситуацією здійснюється на основі інтерпретативної схеми, що вже склалася в минулому досвіді, то в ході подальшого вибору конкретної проблеми та її чіткого формулювання відбувається формування нової інтерпретативної схеми, відповідної новій пізнавальній ситуації. Неявні знання також приймають участь в процесі отримання емпіричних даних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ