Іонний, полярний, ковалентний хімічний зв"язок. Побудова поверхні Фермі (метод Гаррісона). Структура і параметри кристалічної гратки пара телуриту. Валентні електрони по Ленгмюра. Електростатична теорія Косселя. Спектроскопічний підхід, метод Сцігеті.
. Природа хімічного звязкуУ 1897 р одразу ж після відкриття електрона Нернст висловив ідею зворотніх іонів за рахунок переходу електронів між атомами з їх подальшим кулонівським притяганням. Відповідно до моделі Бора (1913), в молекулі більша частина електронів розташовується навколо кожного з ядер, як в ізольованому атомі, і лише частина зовнішніх електронів обертається навколо осі, що зєднує ядра, утворюючи хімічний звязок. У 1916 р Коссель висунув гіпотезу про стабільність 8-електронної оболочки, згідно з якою освіту зєднання відбувається за рахунок переходу електронів від атома з номером групи Ng ? 3 до атома з Ng ? 5, і подальшого електростатичного притягання іонів. Для деяких багатоатомних молекул полярність звязку (ефективні заряди атомів водню або галогенів) визначена з вимірі інтенсивностей ІК-поглощенія або рентгенівських спектрів [4.3,4.4]: І не в одному випадку заряд на атомі що дорівнює одиниці, хоча полярності звязків Н-Х і С-Х ростуть при збільшенні електронегативності X, а С-Н - при збільшення кратності звязку вуглець-вуглець. 1 видно, що підвищення координації атомів супроводжується збільшенням ионности звязку: в HGS при переході від Nc = 2 до 4 заряд зростає від 0.20 до 0.28, в MNS при Nc = 4 заряд дорівнює 0.35, а при Мс = 6 збільшується до 0.44, що узгоджується з крісталлохимічеськимі міркуваннями.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
