Розробка наукових положень і пропозицій з удосконалення ліквідації суб’єктів господарювання на основі комплексного аналізу вітчизняного господарського законодавства, а також зарубіжного досвіду, практики його застосування і відповідних теоретичних засад.
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана у Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Шелухін Микола Леонідович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Захист відбудеться “24 ”червня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.за роки перетворень розроблено широку законодавчу базу, яка регулює створення, діяльність і припинення субєктів господарювання різних форм, однак прогалини у законодавстві про реорганізацію або ліквідацію часто спричиняють тяжкі негативні наслідки для майнового обігу; Підстави та порядок реорганізації і ліквідації субєктів господарювання знаходять своє закріплення у ряді нормативно-правових актів, що належать до законодавства про приватизацію, банкрутство, перетворення державних підприємств, антимонопольно-конкурентного законодавства. Помітний крок уперед у регулюванні процесів припинення субєктів господарювання було зроблено з прийняттям Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року (далі - ГК України). Сучасні публікації у наукових виданнях лише фрагментарно, крізь призму загальних питань господарського права висвітлюють проблеми з питань правового регулювання припинення субєктів господарювання та у більшості своїй є коментарями чинного законодавства з цього питання. Питання законодавчого регулювання припинення субєктів господарювання з початку розбудови ринкової економіки в Україні тією чи іншою мірою були предметом дослідження як учених-господарників, так і цивілістів.Загальнотеоретичні положення припинення субєктів господарювання складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються поняття і правова основа припинення субєктів господарювання; розвиток законодавства України, що регулює припинення субєктів господарювання; зарубіжний досвід правового регулювання припинення субєктів господарювання. На основі наведених даних, повязаних із ліквідацією та реорганізацією субєктів господарювання різних видів та організаційно-правових форм (господарські товариства, кооперативи, підприємства, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, банки, біржі, страхові компанії, обєднання підприємств), запропоновано класифікацію підстав припинення субєктів господарювання шляхом їх поділу: відносно законності припинення - на законні та протизаконні; відносно органів, що приймають рішення про припинення - на припинення за рішенням учасників (засновників), припинення за рішенням власника або органа, уповноваженого створювати такі субєкти господарювання, припинення за рішенням судових органів та органів виконавчої влади; відносно переслідуваної мети - на внутрішні (на користь самого субєкта) та зовнішні (на користь третіх осіб); відносно наявності (відсутності) вольового моменту - на припинення субєктів господарювання, повязані з волевиявленням власника або іншого органу, і на припинення субєктів господарювання, повязані з настанням певних юридичних фактів. господарський законодавство ліквідація „Розвиток законодавства України, яке регулює припинення субєктів господарювання” зроблено аналіз і визначено тенденції та напрями розвитку законодавства про припинення субєктів господарювання. - кінець 20-х рр.), коли підстави і порядок реорганізації і ліквідації залежали від організаційно-правової форми підприємства; період індустріалізації і колективізації (кінець 20-х - початок 30-х рр.), коли способи припинення (добровільний, розпорядчий і примусовий) еволюціонували в бік панування розпорядчо-примусового; передвоєнний період (30-ті роки ХХ ст.), коли рішення про припинення підприємств приймалося виключно міністерствами; період Великої Вітчизняної війни і післявоєнного відновлення народного господарства (40-ві - 50-ті рр.), коли Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік не містили положень про регулювання реорганізації і ліквідації юридичних осіб, а обмежувалися переліком можливих організаційно-правових форм юридичних осіб; період після прийняття Цивільного кодексу УРСР 1963 року (середина 60-х - середина 80-х рр.), коли норми ЦК УРСР передбачали дві форми припинення юридичних осіб: ліквідацію і реорганізацію. Характеристика припинення субєктів господарювання складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядається припинення субєктів господарювання шляхом реорганізації, ліквідації, припинення у примусовому порядку, а також відповідальність учасників процедури припинення субєктів господарювання.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення припинення субєктів господарювання.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
