Аналіз правового регулювання припинення діяльності суб"єктів господарювання у господарському законодавстві України. Поняття та сутність цього процесу, його підстави та наслідки. Банкрутство як особливий вид припинення діяльності суб"єктів господарювання.
Аннотация к работе
В умовах економічних перетворень, що тривають в Україні, господарсько-правовий інститут припинення діяльності субєктів господарювання набуває усе більшого значення. Це зумовлено рядом причин: - ринкові відносини у вітчизняній економіці на сучасному етапі характеризуються активним перерозподілом капіталу і власності, а юридичними формами такого перерозподілу виступають реорганізація і ліквідація субєктів господарювання; за роки перетворень розроблено широку законодавчу базу, яка регулює створення, діяльність і припинення субєктів господарювання різних форм, однак прогалини у законодавстві про реорганізацію або ліквідацію часто спричиняють тяжкі негативні наслідки для майнового обігу; Підстави та порядок реорганізації і ліквідації субєктів господарювання знаходять своє закріплення у ряді нормативно-правових актів, що належать до законодавства про приватизацію, банкрутство, перетворення державних підприємств, антимонопольно-конкурентного законодавства. Для досягнення мети роботи проаналізовані будуть поняття та сутності припинення діяльності субєктів господарювання; види та значення припинення діяльності субєктів господарювання; підстави та наслідки добровільного припинення діяльності субєктів господарювання; стадії добровільного припинення діяльності субєктів господарювання; підстави примусового припинення діяльності субєктів господарювання; банкрутство як особливий вид припинення діяльності субєктів господарювання.59 ГКУ припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду [2, с.29]. 55 ГК України субєктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце остаточне припинення будь-якої діяльності якогось субєкта господарювання, у другому - припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. Припинення діяльності субєктів господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду [2, c.29]. Під ліквідацією розуміють такий спосіб припинення субєкта господарювання, при якому на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який повязаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.Закон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію.Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Таким чином, припинення юридичної особи в добровільному порядку здійснюється за: - рішенням власника або уповноваженого ним органу, рішенням інших осіб; Для субєктів колективної форми власності це будуть загальні збори в господарських товариствах, кооперативах, колективних підприємствах. Приймати рішення про ліквідацію підприємства можуть лише особи або органи, які мають відповідні повноваження. Так, згідно діючого законодавства ліквідація підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника (засновника), а в деяких випадках - за рішенням власника й за участю трудового колективу або органу, вповноваженого створювати такі підприємства (наприклад, відповідного державного органу управління) або за рішенням суду.При цьому ліквідація здійснюється після скасування в судовому порядку державної реєстрації даного субєкта за позовом державного органу, що прийняв рішення про зупинку чи припинення його діяльності [15, c.352]. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств"визначає, що, приймаючи рішення про ліквідацію підприємства, про визнання недійсними установчих документів (рішення про створення підприємства), а так само про скасування державної реєстрації субєкта господарювання, господарський суд зобовязує власника або орган, уповноважений створювати підприємство, здійснити ліквідацію в установленому порядку, якщо інше не передбачено законодавством. Порядок і термін проведення ліквідації, а також термін на подання претензій кредиторів (який не може бути меншим двох місяців від дня оголошення про ліквідацію) установлює власник або орган, який прийняв рішення про ліквідацію субєкта господарювання.