Аналіз правового регулювання припинення діяльності суб"єктів господарювання у господарському законодавстві України. Поняття та сутність цього процесу, його підстави та наслідки. Банкрутство як особливий вид припинення діяльності суб"єктів господарювання.
В умовах економічних перетворень, що тривають в Україні, господарсько-правовий інститут припинення діяльності субєктів господарювання набуває усе більшого значення. Це зумовлено рядом причин: - ринкові відносини у вітчизняній економіці на сучасному етапі характеризуються активним перерозподілом капіталу і власності, а юридичними формами такого перерозподілу виступають реорганізація і ліквідація субєктів господарювання; за роки перетворень розроблено широку законодавчу базу, яка регулює створення, діяльність і припинення субєктів господарювання різних форм, однак прогалини у законодавстві про реорганізацію або ліквідацію часто спричиняють тяжкі негативні наслідки для майнового обігу; Підстави та порядок реорганізації і ліквідації субєктів господарювання знаходять своє закріплення у ряді нормативно-правових актів, що належать до законодавства про приватизацію, банкрутство, перетворення державних підприємств, антимонопольно-конкурентного законодавства. Для досягнення мети роботи проаналізовані будуть поняття та сутності припинення діяльності субєктів господарювання; види та значення припинення діяльності субєктів господарювання; підстави та наслідки добровільного припинення діяльності субєктів господарювання; стадії добровільного припинення діяльності субєктів господарювання; підстави примусового припинення діяльності субєктів господарювання; банкрутство як особливий вид припинення діяльності субєктів господарювання.59 ГКУ припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду [2, с.29]. 55 ГК України субєктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце остаточне припинення будь-якої діяльності якогось субєкта господарювання, у другому - припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. Припинення діяльності субєктів господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду [2, c.29]. Під ліквідацією розуміють такий спосіб припинення субєкта господарювання, при якому на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який повязаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.Закон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію.Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Таким чином, припинення юридичної особи в добровільному порядку здійснюється за: - рішенням власника або уповноваженого ним органу, рішенням інших осіб; Для субєктів колективної форми власності це будуть загальні збори в господарських товариствах, кооперативах, колективних підприємствах. Приймати рішення про ліквідацію підприємства можуть лише особи або органи, які мають відповідні повноваження. Так, згідно діючого законодавства ліквідація підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника (засновника), а в деяких випадках - за рішенням власника й за участю трудового колективу або органу, вповноваженого створювати такі підприємства (наприклад, відповідного державного органу управління) або за рішенням суду.При цьому ліквідація здійснюється після скасування в судовому порядку державної реєстрації даного субєкта за позовом державного органу, що прийняв рішення про зупинку чи припинення його діяльності [15, c.352]. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств"визначає, що, приймаючи рішення про ліквідацію підприємства, про визнання недійсними установчих документів (рішення про створення підприємства), а так само про скасування державної реєстрації субєкта господарювання, господарський суд зобовязує власника або орган, уповноважений створювати підприємство, здійснити ліквідацію в установленому порядку, якщо інше не передбачено законодавством. Порядок і термін проведення ліквідації, а також термін на подання претензій кредиторів (який не може бути меншим двох місяців від дня оголошення про ліквідацію) установлює власник або орган, який прийняв рішення про ліквідацію субєкта господарювання.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
