Припинення діяльності суб’єктів господарювання - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра комерційного права Курсова робота на тему Припинення діяльності суб’єктів господарювання Київ - 2010р. ВСТУП Припинення субєкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення. Припинення субєктів господарювання регулюється значною кількістю нормативних актів, до яких, насамперед, належать ЦК України, ГК України, закони України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, “Про господарські товариства”, “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом” (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) та інші нормативні акти, в тому числі відомчі. Проте в доктринальному розумінні припиненням вважаються юридичні умови, за яких субєкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосубєктність з моменту внесення відповідного запису до Реєстру субєктів підприємницької діяльності. Так, відповідно до ст. 55 ГК України субєктами господарювання визнані: 1)господарські організації - юридичні особи, створені відпо-іпно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Таким чином, під припиненням субєктів господарювання слід розуміти припинення не лише юридичних, але й фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 59 ГК України та ст. 104 ЦК України припинення субєкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, пере-дання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або шляхом ліквідації. Предметом дослідження даної теми є поняття, підстави припинення діяльності господарювання, банкрутство та державна реєстрація припинення суб’єктів господарювання. Субєктивні права й обовязки субєктів, що припинили своє існування, стають правами й обовязками нових чи оновлених (як у випадку з “приєднанням”) утворень, що продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі. Відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, ст.33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст.22 Закону України “Про господарські товариства” юридичні особи вважаються такими, що припинилися, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Що стосується ЦК України (ст.109) та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (ст.32), то відповідно до зазначених законів законодавець визначає “виділення” як один із видів створення юридичної особи, а тому згідно з ЦК України (ст.ст.104, 106, 107, 108) та Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (ст. 33) можна стверджувати, що існує чотири форми припинення субєкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення. З іншого боку, той же правонаступник зобовязаний цілком виконати всі зобовязання за угодами, укладеними правопопередниками, розплатитися у повному обсязі за їх боргами з третіми особами, незалежно від того, чи досить для цього майна, що перейшло до нього, чи воно не покриває усіх вимог кредиторів. Комісія задовольняє чи відхиляє ці вимоги кредиторів та складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобовязань юридичної особи, яка припиняється, щодо всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобовязання, які оспорюються сторонами. Оскільки особливістю створення зазначеного субєкта є те, що він створюється за рішенням Кабінету Міністрів України, реорганізація його проводиться відповідно до вимог даного Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Порядок і умови реорганізації обєднань, створених на добровільних засадах, визначаються їх установчими документами. Комерційна організація може бути ліквідована, крім випадків, викладених вище, також за рішенням господарського суду в разі визнання її банкрутом і відсутності - після задоволення вимог кредиторів - майна, необхідного для її функціонування відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, не повязане з банкрутством юридичної