Принципи визначення та формування лікувальної тактики у хворих на синдром Меллорі-Вейсса - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії Міністерства охорони здоровя України. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришень Валерій Павлович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри хірургічних хвороб, оперативної хірургії та топографічної анатомії. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ярешко Володимир Григорович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри хірургії з курсом гнійно-септичної хірургії; доктор медичних наук, старший науковий співробітник Нікішаєв Володимир Іванович, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, м. Захист відбудеться “”_________ 2007 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній медичній академії (49027, м.Все вищезазначене вимагає подальшого дослідження причин виникнення та клінічного перебігу СМВ з метою обґрунтування оптимальної лікувальної тактики хворих на СМВ в залежності від даних їх комплексного клінічно-лабораторного обстеження. Задачі дослідження: Дослідити клінічні та ендоскопічні характеристики хворих на СМВ у поєднанні з морфологічними змінами в слизовій оболонці верхніх відділів травного тракту . Вивчити кількісний та якісний склад мікрофлори слизової оболонки стравоходу та шлунка в ділянці її розриву у хворих на синдром Меллорі-Вейсса та в звязку з клінічним перебігом захворювання. Вперше проведено комплексне обстеження хворих на СМВ з урахуванням клінічних, ендоскопічних, морфологічних, мікробіологічних та імунологічних показників, з використанням сучасних методів проведено імуногістохімічне дослідження G-клітин слизової оболонки антрального відділу шлунка при різних варіантах перебігу захворювання, яке встановило наявність гіперплазії G-клітин у 46,6% випадків при тяжких формах крововтрати, а при виникненні рецидивної кровотечі ці зміни спостерігаються у 80% випадків. Проведено дослідження основних показників імунної системи (рівня IGA, IGM, IGG, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів, В-клітин, NK-клітин) хворих у поєднанні з клініко-ендоскопічною картиною та морфолого-мікробіологічними показниками слизової оболонки верхніх відділів травного тракту, які дозволяють передбачати виникнення рецидивних кровотеч.Власні спостереження склали 81 хворий (13,5% від загального числа хворих - дослідна група), обстеження та лікування яким здійснювалося за новою діагностично-лікувальною схемою. Контрольна група склала 521 хворий в якій проаналізовані дані історій хвороб за 1996 - 2003 рр. Брюсовим (1998 р.), хворі були розподілені наступним чином - мала крововтрата - 297 (49,33%) хворих, середня крововтрата-117 (19,33%) хворих, велика крововтрата - 100 (16,61%) хворих, масивна крововтрата - 81 (13,4%) хворий, смертельна крововтрата - 7 (1,16%) хворих. Картина розриву, прикритого свіжим згустком, спостерігалась у 74 (12,29%) випадках, заповнення розриву ретрактним згустком було виявлене у 238 (39,53%) випадках, дефект був вкритий фібрином у 39 (6,48%) випадках, тромбована судина в зоні дефекту спостерігалась у 200 (33,22%) випадках. Кількісне імуногістохімічне дослідження стану популяції G-клітин слизової оболонки антрального відділу шлунка дозволило виявити гіперплазію G-клітин І ступеня у 33,3% випадків, при розвитку рецидивної кровотечі у 80% хворих, а при явищах нестійкого ендоскопічного гемостазу у 60% хворих.У дисертаційній роботі наведено рішення клінічної задачі поліпшення результатів лікування хворих на синдром Меллорі-Вейсса шляхом дослідження клініко-ендоскопічних характеристик; морфологічного профілю і мікробіологічного пейзажу слизової оболонки верхніх відділів травного тракту, оцінки стану гуморального та клітинного імунітету; прогнозування рецидивних кровотеч; застосування ефективних методів консервативної терапії, місцевого ендоскопічного гемостазу та оперативного лікування. Синдром Меллорі-Вейсса у 80% хворих характеризується тяжким перебігом та рецидивом кровотечі у 26,41% хворих і потребує комплексного лікування. Зміни в слизовій оболонці верхніх відділів травного тракту при синдромі Меллорі-Вейсса у 46,67% випадків носять дифузний запально-дистрофічний характер. При синдромі Меллорі-Вейсса у 85% хворих спостерігається мікробний поліморфізм слизової оболонки з переважним обсіменінням E. coli (107), Streptococcus b-haemoliticus (108), Klebsiella pneumoniae (107), Candida albicans (108), які у 75% випадків чутливі до цефалоспоринів третього покоління та фторхінолонів, що треба враховувати при призначенні консервативної терапії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ