Дослідження жанрової природи лірики. Систематизація та узагальнення генологічних концепцій лірики, розроблених літературознавцями ХХ ст. Адресована лірика як метажанровое утворення, що вбирає до себе поетичні жанри з підкресленою адресною настановою.
При низкой оригинальности работы "Принципи теоретичної диференціації жанрових форм адресованої лірики", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ПРИНЦИПИ ТЕОРЕТИЧНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ЖАНРОВИХ ФОРМ АДРЕСОВАНОЇ ЛІРИКИСправді, саме у посланні, на думку дослідників, у найбільш очевидній формі сконцентровано «родові» генологічні ознаки адресованої лірики: підкресленість адресної настанови, наявність внутрішньотекстового адресата, імітація діалогу між автором і адресатом, маркованість адресної настанови заголовком вірша та численними формами введенного до тексту «зверненого слова». У двох інших жанрових формах адресованої лірики - присвяті та віршованому листі - ці ознаки або не мають такого чіткого вияву, або ж виступають у дещо послабленій (з точки зору підкресленості адресної настанови) формі. Спробу більш чіткого трактування генологічних відмінностей жанрових форм адресованої лірики зроблено вже у літературознавстві XX ст., втім, однозначного вирішення визначення принципових меж між жанровими формами адресованої лірики уникають і літературознавці ХХ ст. з огляду на те, що окреслити чіткі понятійні межі між жанровими формами адресованої лірики досить непросто і навряд чи можливо взагалі, зважаючи на те, що в реальній поетичній практиці поети (особливо сучасні) нечасто дотримуються принципу «чистоти жанру», контамінуючи ознаки останнього в широкому спектрі індивідуально-авторських жанрових форм. Автор може не лише звертатися до свого адресата, але й відтворювати його уявні (ймовірні) репліки-відповіді на адресовані йому слова (або компонувати текст звернення таким чином, що гіпотетичну репліку-відповідь буде реконструйовано читачем, або вводити до авторського звернення прямі цитати чи опосередковані алюзії з художніх творів, або ж доповнювати текст фрагментами особистого взаємного спілкування автора з адресатом, якщо така біографічна обставина була реальною): Все недовершене. Дмитрієв: «Адресація в ахматівських текстах має такі форми реалізації: «відкрита» адресація (конкретно позначений обєкт звернення); прихована, і навіть потаємна (очевидно виражені апеляції до певної особи, але адресат спеціально прихований автором), передбачуваних адресатів у таких випадках з більшою або меншою мірою очевидності можна виявляти з біографічного або літературного контексту; і, нарешті, настанова на діалог може бути опосередкованою, латентною, у такому разі текст має формальні ознаки присвяти тому або іншому адресату, але організований як неадресований текст.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
