Дослідження особливостей застосування архітектурного декору на прикладі віллових, прибуткових та громадських будівель Львова періоду пізнього історизму. Принцип цитування та тектонічного розташування архітектурного декору. Прийоми стилізації декору.
Аннотация к работе
ПРИНЦИПИ ТА ПРИЙОМИ ЗАСТОСУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ДЕКОРУ НА БУДІВЛЯХ ЛЬВОВА 1890-х рр.Чимало зарубіжних та вітчизняних авторів, які торкалися проблеми вивчення архітектури доби історизму, досліджували зазвичай загальні аспекти або конкретні обєкти. Лінди [5, 6, 7, 11], в яких висвітлюються стилістичні, композиційні особливості, розглядаються питання становлення стилю, структури архітектурного знака та архітектурного тексту в семіотичному аналізі, методів стилізації, деякі принципи застосування архітектурного декору. Окрім цього у багатьох публікаціях та монографіях вітчизняних авторів висвітлюються питання стилістичних особливостей періоду, семантики в архітектурі, загадуються принципи застосування архітектурного декору в період історизм, серед них це праці А. На основі статистичного та порівняльного аналізу було визначено основні принципи та прийоми застосування архітектурного декору на львівських будівлях 1890-х років (періоду історизму), а саме: принцип “цитування” архітектурного декору; принцип тектонічного розташування архітектурного декору; принцип стилістичної залежності або різностильності; принцип рівнозначності; принцип семантики; принцип “новаторства”, а також прийоми стилізації архітектурного декору та композиційні прийоми. Проаналізувавши львівські будівлі періоду пізнього історизму було визначено принципи “цитування” архітектурного декору: а) у формах: віконні та дверні отвори переважно були прямокутні, аркові, стрільчасті, перейнявши форми від попередніх стилів (готики, ренесансу, бароко на вул.(періоду історизму) зокрема, принцип “цитування” архітектурного декору (який виявлений у формах, в декоративних мотивах та у рельєфності декору); принцип тектонічного розташування архітектурного декору (наприклад над між та під вікнами, над вхідним порталом, на аттику, на фризі тощо); принцип стилістичної залежності або різностильності (у таких напрямках як неоренесанс (італійський, французький, німецький), необароко, неоготика, неораманський, національний та швейцарський стилі); принцип рівнозначності (виявлено в однаковому значенні стилів, форм минулого, рівномірне розподілення акцентів, рівнозначність деталі); принцип семантики (виявлена в архітектурній деталі в її символічності, що виражається через скульптурний, ліпний декор, рослинні мотиви та форми вікон, дверей); принцип “новаторства” (використання нових матеріалів, різного роду форм та декорів), а також прийоми стилізації архітектурного декору (розглянуто за трьома методами: стилізаторство, еклектизм та ретроспективізм) та композиційні прийоми (виявлено в розчленуванні по горизонталі - міжповерховими поясами і карнизами, по вертикалі - пілястрами; симетричність, різнофактурності тощо).