Принципи структурної організації лірики Інокентія Анненського - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНатомість як творець оригінальної поетичної системи Анненський залишався практично невідомим не тільки широкому читачеві, але й літературній громадськості. Поет, якого фактично не зрозуміла його епоха, автор "Тихих песен" і "Кипарисового ларца" аж до кінця минулого сторіччя не значився в авангарді літературного процесу, та й зараз залишається одним із найзагадковіших російських ліриків, "підземним класиком" (М. Утім, сьогодні очевидно, що творчість цього автора, яка специфічно віддзеркалила кризове світовідчуття межі століть, вирізняється винятковим драматизмом і глибиною осмислення проблем людського існування. Федорова "Інокентій Анненський: Особистість і творчість", лірика поета в системному монографічному форматі постала лише одного разу - в дослідженні Л. Отже, доводиться констатувати, що загальний обсяг робіт різних жанрів про Анненського не відповідає ані багатству ідейно-художнього змісту його творчості, ані тому значенню для російської літератури, яке вона мала й продовжує зберігати.Огляд основних напрямків дослідження творчості Анненського дає підстави зробити висновок про недостатню вивченість саме структурної організації його лірики й необхідності детального аналізу всіх її рівнів. У другому розділі - "Своєрідність циклізації в ліриці Анненського"-дається коротка характеристика історії віршованого циклу в російській поетичній традиції від Пушкіна до Блока, розглядаються теоретичні питання циклоутворення, аналізуються засоби формування цілісності в циклах Анненського, досліджується структура "Кипарисового ларца" і принципи міжтекстових звязків у загальному корпусі лірики. Перший вірш - сонет, де ритмічне членування не збігається із синтаксичним, що додає ліричному сюжету очевидної динаміки, в якій втілюється звязок і гармонія всіх явищ у природі; у другому ж вірші, навпаки, збіг синтаксичного й ритмічного членувань говорить про статику, відсутність руху, розвитку в природі й житті людей. Вони вилаштовуються в таку парадигму: 1) мотивно-тематичні перегуки (зокрема й через заголовки віршів: "Дорога" - "Опять в дороге"; "Мучительный сонет" - "Второй мучительный сонет"); 2) типологічно подібні ліричні сюжети (прощання, перетворення, перелом, "останній момент", перебування на межі); 3) перифрастичний опис предметної ситуації (наприклад, у віршах "Дымы", "Октябрьский миф", "Зимний поезд"); 4) архітектонічно схожі конструкції, серед яких найпоширенішою формою є двочастинна конструкція строфа/антистрофа (як у віршах "Осень", "Который" та ін.), а також використання строфічного єдинопочатку у вигляді повторення однієї й тієї ж, або подібної за типом синтаксичної конструкції (наприклад, у віршах "Три слова", "Кулачишка", "С четырех сторон чаши" кожна строфа починається інфінітивом); 5) повторювання віршових ходів і прийомів (зокрема, розташування означення й означуваного слова на початку й наприкінці вірша або двовірша за типом дистантної інверсії: "чередой, застилая мне даль, Проносились плясуньи мятежной…"); 6) підсумкові акценти-висновки, що завершують останню строфу (характерний приклад в "Мучительном сонете": "О, дай мне только миг, но в жизни, не во сне, / Чтоб мог я стать огнем или сгореть в огне!"); 7) повторювані просторові моделі (верх-низ, горизонтальна й вертикальна проекція ліричного сюжету, розширення-звуження перспективи); 8) однотипні риторично-синтаксичні конструкції (наприклад, риторична емфаза порівняльного ступеня за типом "есть ли что-нибудь нудней…"; "Каких я благ не презирал?"); 9) знаки особливого поетичного дейксиса "так", "там", "этот", "все, что..." тощо). Поет трансформував традиційні форми вираження субєктності, використовуючи, поряд із прямими й непрямими формами висловлювань, творчо перероблені форми, властиві ліриці попередніх літературних епох.З огляду на те, що структура художнього твору є надзвичайно складним переплетенням різноманітних прийомів і засобів організації тексту, що охоплюють весь спектр поетологічних проявів, констатуємо, що структурна поетика дозволяє використовувати різні підходи до аналізу лірики, у тому числі й такі, які не застосовувалися щодо творчості Анненського або застосовувалися лише частково. Якщо для більшості сучасників поета провідним чинником циклоутворення була щоденниковість, то в основу структурної організації "Кипарисового ларца" покладено ідею звязку й відповідності речей і явищ світу. Поетичний простір творів Анненського, з одного боку, наділяється конкретністю й множинністю проявів, у ньому змішуються фізичні й психологічні характеристики відкритості й замкнутості, руху по вертикалі й звуження/розширення по горизонталі. Анненський не належить до числа поетів, чиє новаторство

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ