Принципи реконструкції архітектурних споруд історичних ансамблів малих міст Західної України - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі основ архітектури і архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Дурманов Володимир Юрійович, Державний університет "Львівська політехніка", професор кафедри архітектурного проектування кандидат архітектури, старший науковий співробітник Буравченко Сергій Григорович, Український НДІ Цивільсільбуд, заступник директора з наукової роботи Захист відбудеться “22”червня_2000 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої Ради Д26.056 02 при Київському Національному університеті будівництва і архітектури (03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31 ауд. З дисертацією можна познайомитися в бібліотеці Київського Національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект 31.Відродження інтересу українського народу до своєї історії і культури, прагнення відновити і зберегти архітектурну спадщину знову ставить проблему реконструкції памяток архітектури в ряд найбільше важливих і актуальних. Особливий інтерес для проведення дослідження має забудова малих міст Західної України, як найбільш численної групи історичних міст, що володіє унікальними історичними й архітектурно-планувальними особливостями і, одночасно, найбільше постраждалої в різні періоди ХХ сторіччя . В даному дослідженні пропонується розглянути комплексну реконструкцію і пристосування основних типів архітектурних споруд історичних ансамблів на основі єдиного містобудівного рішення всього історичного центру міста. Виходячи з цього, проблема реконструкції архітектурних ансамблів і складаючих їх будинків в історичних центрах малих міст Західної України в період відродження інтересу українського народу до своєї історії і культури стає актуальною і потребує більш глибокого вивчення. Питаннями визначення закономірності організації ансамблів займалися Ю.М.Баршаускас, И.Бондаренко, Є.Є.Водзинський, В.М.Возлінська, О.П.Пруцин, Ю.В.Ранінський, композиційні принципи розглянуті А.В.Буніним, Т.Ф.Саваренською, Н.Ф.Гуляницьким, А.В.Іконніковим, типологія архітектурних споруд ансамблів частково дана М.Б.Михайловою, В.О.Чантурія.Що до розміщення домінанти стосовно фонового оточення можна виділити: рядове розміщення, коли домінуючий обєкт входить до фонової забудови (характерно для ринкових площ); рядове окреме розміщення, коли домінуючий обєкт цілком займає одну зі сторін площі (характерно для ринкових ансамблів, але зустрічається й у соборних ансамблях); кутове розміщення, коли домінанта ансамблю займає ріг площі (характерно для храмових ансамблів); центричне розміщення, коли домінанта розташовується в центрі площі, а рядова забудова формується навколо неї (характерно для храмових ансамблів); змішане розміщення передбачає сполучення декількох прийомів розміщення фону і домінанти в ансамблі (характерно для ансамблів центру малих міст, де вони утворюють поліфункціональний комплекс). Композиційне рішення забудови самого ансамблю може бути: із яскраво вираженим силуетом, простим або складним (характерно для храмових ансамблів); із рівновисокою забудовою (характерно для ринкових і громадських площ XVIII-ХХ сторічч). Процес реконструкції повинний йти від загального до окремого: від реконструкції всього ансамблю і його взаємозвязку з іншою рядовою міською забудовою до рішення окремих будинків ансамблю й елементів цих будинків. Було збільшено або зменшено обємне співвідношення між будинком і простором в залежності від придбання ансамблем нових функцій; удосконалено (зближено) звязки між окремими будинками (тобто спостерігається організація будинків із подібними функціями в єдиний комплекс), між будинком і простором (тобто спостерігається винесення і продовження функції будинку на простір перед ним); збагачено елементи структури ансамблю за рахунок нових елементів благоустрію, розвитку горизонтальних звязків, введенню нових елементів вертикальних звязків. Основними причинами, що впливають на ступінь збереження будинків, є історичне композиційне значення будинку в ансамблі та його сучасне використання.Проведене дослідження дозволило визначити історичні особливості формування і розвитку архітектурних ансамблів українських міст на різних історичних етапах як бази для формування і розвитку окремих історичних будинків, що входять до їх складу. Ансамблі малих міст через свої невеличкі розміри являють собою, по суті, ансамблі, сформовані навколо одного будинку. Проведений історичний аналіз ансамблів малих західноукраїнських міст дозволив визначити їх архітектурно-планувальні і композиційно-просторові особливості. Храмові ансамблі мали досить постійний типологічний склад будинків: церква, дзвіниця, каплиця, житло єпископа і парафіян.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ