Принципи кримінального процесу в Україні - Реферат

Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства……………..ст.3 3. Характеристика окремих принципів кримінального процесу………………………………………….ст.12 3.1.Загальноправові (конституційні) принципи кримінального процесу України………………………………..ст.12 3.2. Це правило притаманне всім явищам, що існують у природі, у тому числі і праву. За В. Далем, «принцип - наукова чи моральна засада, підвалина, правило, основа, від якої не відступають»[1;431]. Кримінальний процес України як діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури і суду з порушення кримінальних справ, їх розслідування, судового розгляду регламентується нормами кримінально-процесуального права. Однією з основних функцій, які здійснює держава є забезпечення законності і правопорядку. До неї нале­жать соціально-економічні перетворення, заходи полі­тичного характеру, виховно-профілактичні зусилля, за­стосування примусу щодо осіб, які порушують вимоги закону. Це органи правосуддя, досудового слідства, дізнання, органи оперативно-розшукової діяльності, органи роз­відки і контррозвідки, виконання вироків та прокурор­ського нагляду. Суди змушені виконувати не властиву їм обви­нувальну функцію, оскільки прокурор не бере участі у розгляді майже половини справ. Суди значною мірою залежать від виконавчої влади, у судових процесах не­має дійсної змагальності сторін, не забезпечена повна рівність сторін перед законом і судом, відсутня можли­вість апеляційного перегляду справи, а поняття пре­зумпції невинуватості, нечітко продекламоване у Кри­мінально-процесуальному кодексі, постійно порушуєть­ся на практиці. «В чинному КПК все ще на першому плані перебуває процедура обвинувачення, а захист реально не протистоїть процесуальній діяльності органів досудового розслідування»[3;286-288]. Все це відбивається на правах і свободах людини, на можливості їх реалізації, створює відповідні серйозні проблеми Україні в її сто­сунках з цивілізованим світом, є перепоною для її нор­мального розвитку. Намагання переходу України в нову політичну і со­ціальну реальність спонукає її до сприйняття і закріп­лення в Конституції та відповідних законах усіх тих до­мінуючих у світі передових ідей, які світове співтова­риство впроваджує у кримінальному судочинстві. Основні засади судочинства містяться у таких міжнародно-правових актах, як Загальна декла­рація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політич­ні права, прийнятий резолюцією 2200А (XXI) Генераль­ної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р.; Конвенція про захист прав і основних свобод людини, прийнята в Римі 4 листопада 1950 р. та у багатьох інших міжнародних актах. Із змісту терміна «засада» («основа») випливає, що засадою кримінального процесу може бути визнано не кожне положення, що характеризує організацію і діяль­ність органів дізнання, слідства, прокуратури та суду, а лише головні, вихідні моменти, на яких у свою чергу ґрунтуються більш детальні положення. Зокрема, М.С. Строгович визна­чав поняття основних засад кримінального процесу як найважливіші і визначальні правові положення, що на них будується кримінальний процес, які характеризують кримінальний процес як дійовий засіб активної бороть­би проти злочинних посягань на державу та правопоря­док і які виражають здійснення у кримінальному процесі демократизму і законності. Ю. П. Янович характеризує засади кримінального процесу як основоположні правові вимоги, що визнача­ють зміст і форму кримінального процесу в цілому, його стадій та інститутів, недодержання яких тягне за собою несприятливі наслідки у вигляді скасування прийнятих у справі рішень. Найбільш обгрунтовано, на наш погляд, дано визна­чення поняття засад кримінального процесу у працях М.М. Михеєнка. В.М. Тертишник, крім передбачених у ст.129 Конституції, до них відносить: 1) здійснення правосуддя тільки судом; 2) національну мову процесуального про­вадження; 3) додержання конституційних прав і свобод громадян; 4) встановлення обєктивної істини; 5) пре­зумпцію невинуватості обвинуваченого і добропоряд­ності громадянина; 6) ознайомлення обвинуваченого з обвинуваченням і матеріалами справи; 7) неприпусти­мість примусу до свідчення проти самого себе і своїх близьких родичів; 8) безпосередність і усність судового розгляду; 9) таємниця наради суддів; 10) забезпечення повної реабілітації осіб, які були незаконно і необгрун­товано притягнуті до відповідальності[7;27]. Винятки з цього положення передбачаються для осіб, які мають статус недоторканності - Президента України, суддів, депутатів Верховної Ради [13;42].