Принципи формоутворення комфортного світлового архітектурного середовища для природно-кліматичних умов країн Сходу. Характер об’єктивного цивілізованого процесу глобальної урбанізації. Зниження прозорості атмосфери у зв’язку із зростанням промисловості.
Аннотация к работе
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектуриРобота виконана у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України Науковий керівник кандидат технічних наук, доцент Василенко Олександр Борисович, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри архітектурного проектування Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Бенаі Хафізула Амінулович, Донбаська національна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, декан архітектурного факультету кандидат архітектури, доцент Трегуб Наталія Євгеніївна, Харківська державна академія дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри “Дизайн меблів” Захист дисертації відбудеться “8 ”лютого 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м.Сучасний період характеризується обєктивним цивілізованим процесом глобальної урбанізації, в результаті якої архітектура стає причиною порушення стану збалансованості середовища для людини і причиною поглиблення екологічної кризи. В рамках концепції урбоекологічного підходу у архітектурному формоутворенні на перший план висувається проблема комфортності середовища, яка також залежить від стану світлового клімату. В Лівані та інших арабо-ісламських країнах у процесі розвитку східного суспільства і культури актуалізується питання утворення комфортного світлового середовища, яке відповідає практичним та психологічним вимогам людей і естетичним категоріям сучасного дизайну архітектурного середовища. В останні десятиліття у світовій архітектурній практиці (у країнах Арабського Сходу включно) переважає тенденція використання великих поверхонь світлопрозорих матеріалів в огороджувальних конструкціях, що є втіленням принципів архітектури гай-теку. Проблема оптимального використання світлової енергії Сонця в архітектурі охоплює широке коло питань, вивченням яких займалося багато вчених і практиків, починаючи з давнього періоду розвитку цивілізації (Гіппократ, Геродот, Вітрувій, Палладіо).Завдяки проведеному аналізу виділені неефективні (нефункціональні) прийоми сонцезахисту в архітектурі XX століття і визначені прогресивні конструктивні системи, за допомогою яких покращується комфортність середовища життєдіяльності: елементи, що трансформуються (стіни, перегородки, покрівлі, перекриття), сонцезахисні пристрої, стіни-екрани, стіні-ширми або перфоровані (“дихаючі”) стіни з бетону, кераміки, алюмінію, типи “сонцерізів”, карнизи, козирки, жалюзі. В Лівані виділяється 4 основних типи малоповерхового житла: житло з прямокутним замкненим планом; житло з зовнішньою галереєю “руаах”; житло з “ліуаном” - відкритим і обрамленим аркою з одної сторони обєму; житло з центральним холом-коридором і розміщеними з обох сторін жилими приміщеннями. Дослідженням виявлені прийоми захищеності приміщень від інсоляції: дотримування співвідношення світлової площі віконних прорізів до площі підлоги кімнати у межах 1 : 1,5 - 1 : 2,0; впровадження оптимального для умов спекотно-сухого клімату (східний проектно-будівельний район країн Аль-Шам) “зачиненого” принципу розміщення приміщень навколо дворика-саду та таких пропорцій планувальних схем: 1:1; 1:1,8 (оптимум 1:1,3); впровадження для умов спекотно-вологого клімату (західний проектно-будівельний район країн Аль-Шам) “відчиненої” архітектурно-композиційної структури будинків з пропорціями 1:3, оптимум 1:1,7; найкращою орієнтацією продовжних стін будинків вважається північ та південь (вісь “схід - захід”), сонцезахисними засобами - сонцерізи, козирки, галереї, лоджії, айвани, дахи, що вентилюються, “малькаф”. Виявлені параметри зони комфорту у внутрішніх приміщеннях як сукупність станів “температура - вологість”, які забезпечують приємний для людини термо-гігрометричний стан, без необхідності застосування коректуючих засобів: “комфортно” (відносна вологість повітря - від min 32% до max 70%, температура повітря приміщення - від min 16,5ЄС до max 24,1ЄС); “ще комфортно” (відносна вологість повітря складає min 19% - max 84%, а температура повітря приміщення - min 14ЄС - max 26,8ЄС). Виявлена комплексна система критеріїв оцінки ефективності сонцезахисту, яка характеризує показники комфортності середовища у приміщеннях і на територіях: коефіцієнт екранування, коефіцієнт пропускання світла, коефіцієнт транспарантності, коефіцієнт просторового зорового звязку, коефіцієнт прозорості, коефіцієнт контрастності освітлення, коефіцієнт нерівномірності освітлення, коефіцієнт пропускання сонячної радіації, характер світлорозсіяння СЗЗ (сонцезахисних засобів).