Принципи формування комфортного світлового архітектурного середовища у країнах арабського сходу - Автореферат

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектуриРобота виконана у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України Науковий керівник кандидат технічних наук, доцент Василенко Олександр Борисович, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри архітектурного проектування Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Бенаі Хафізула Амінулович, Донбаська національна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, декан архітектурного факультету кандидат архітектури, доцент Трегуб Наталія Євгеніївна, Харківська державна академія дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри “Дизайн меблів” Захист дисертації відбудеться “8 ”лютого 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м.Сучасний період характеризується обєктивним цивілізованим процесом глобальної урбанізації, в результаті якої архітектура стає причиною порушення стану збалансованості середовища для людини і причиною поглиблення екологічної кризи. В рамках концепції урбоекологічного підходу у архітектурному формоутворенні на перший план висувається проблема комфортності середовища, яка також залежить від стану світлового клімату. В Лівані та інших арабо-ісламських країнах у процесі розвитку східного суспільства і культури актуалізується питання утворення комфортного світлового середовища, яке відповідає практичним та психологічним вимогам людей і естетичним категоріям сучасного дизайну архітектурного середовища. В останні десятиліття у світовій архітектурній практиці (у країнах Арабського Сходу включно) переважає тенденція використання великих поверхонь світлопрозорих матеріалів в огороджувальних конструкціях, що є втіленням принципів архітектури гай-теку. Проблема оптимального використання світлової енергії Сонця в архітектурі охоплює широке коло питань, вивченням яких займалося багато вчених і практиків, починаючи з давнього періоду розвитку цивілізації (Гіппократ, Геродот, Вітрувій, Палладіо).Завдяки проведеному аналізу виділені неефективні (нефункціональні) прийоми сонцезахисту в архітектурі XX століття і визначені прогресивні конструктивні системи, за допомогою яких покращується комфортність середовища життєдіяльності: елементи, що трансформуються (стіни, перегородки, покрівлі, перекриття), сонцезахисні пристрої, стіни-екрани, стіні-ширми або перфоровані (“дихаючі”) стіни з бетону, кераміки, алюмінію, типи “сонцерізів”, карнизи, козирки, жалюзі. В Лівані виділяється 4 основних типи малоповерхового житла: житло з прямокутним замкненим планом; житло з зовнішньою галереєю “руаах”; житло з “ліуаном” - відкритим і обрамленим аркою з одної сторони обєму; житло з центральним холом-коридором і розміщеними з обох сторін жилими приміщеннями. Дослідженням виявлені прийоми захищеності приміщень від інсоляції: дотримування співвідношення світлової площі віконних прорізів до площі підлоги кімнати у межах 1 : 1,5 - 1 : 2,0; впровадження оптимального для умов спекотно-сухого клімату (східний проектно-будівельний район країн Аль-Шам) “зачиненого” принципу розміщення приміщень навколо дворика-саду та таких пропорцій планувальних схем: 1:1; 1:1,8 (оптимум 1:1,3); впровадження для умов спекотно-вологого клімату (західний проектно-будівельний район країн Аль-Шам) “відчиненої” архітектурно-композиційної структури будинків з пропорціями 1:3, оптимум 1:1,7; найкращою орієнтацією продовжних стін будинків вважається північ та південь (вісь “схід - захід”), сонцезахисними засобами - сонцерізи, козирки, галереї, лоджії, айвани, дахи, що вентилюються, “малькаф”. Виявлені параметри зони комфорту у внутрішніх приміщеннях як сукупність станів “температура - вологість”, які забезпечують приємний для людини термо-гігрометричний стан, без необхідності застосування коректуючих засобів: “комфортно” (відносна вологість повітря - від min 32% до max 70%, температура повітря приміщення - від min 16,5ЄС до max 24,1ЄС); “ще комфортно” (відносна вологість повітря складає min 19% - max 84%, а температура повітря приміщення - min 14ЄС - max 26,8ЄС). Виявлена комплексна система критеріїв оцінки ефективності сонцезахисту, яка характеризує показники комфортності середовища у приміщеннях і на територіях: коефіцієнт екранування, коефіцієнт пропускання світла, коефіцієнт транспарантності, коефіцієнт просторового зорового звязку, коефіцієнт прозорості, коефіцієнт контрастності освітлення, коефіцієнт нерівномірності освітлення, коефіцієнт пропускання сонячної радіації, характер світлорозсіяння СЗЗ (сонцезахисних засобів).

Основний зміст дисертації