Принципи діагностики та інтенсивної терапії хірургічного сепсису - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНЫЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені м. горького ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ХІРУРГІЧНОГО СЕПСИСУРобота виконана в Донецькому національному медичному університеті імені Максима Горького Науковий консультант член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Черній Володимир Ілліч, завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії, медицини невідкладних станів і лабораторної діагностики ФІПО Донецького національного медичного університету ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шлапак Ігор Порфирійович, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії національної медичної академії післядипломної освіти ім. доктор медичних наук, професор Мальцева Людмила Олексіївна, професор кафедри анестезіології і інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії; доктор медичних наук, професор Гриценко Сергій Миколайович, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Запорізької медичної академії післядипломної освіти. Захист відбудеться «24» червня 2011 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.04 в Донецькому національному медичному університеті ім.На початку XXI ст. сепсис залишається в багатьох аспектах невирішеною проблемою сучасної медицини і продовжує привертати пильну увагу клініцистів і дослідників в усьому світі в силу неухильної тенденції до зростання захворюваності і стабільно високої летальності. Навіть у країнах з високим рівнем медичної та соціальної допомоги рівень летальності при сепсисі становить 35-40%, досягаючи 60-70% при септичному шоці, поліорганної недостатності і 80-90% при абдомінальному сепсисі (D. У структурі всіх різновидів сепсису домінує хірургічний сепсис - сепсис, який розвинувся як інфекційне ускладнення хірургічної патології (у тому числі в періопераційний період) і вимагає хірургічного усунення первинного вогнища інфекції (В. К. Разом с тим, результати лікування пацієнтів з хірургічним сепсисом залишаються незадовільними і вимагають оптимізації принципів його діагностики, інтенсивної терапії на основі уточнення механізмів патогенезу (імунопатогенезу), танатогенезу, формування органних дисфункцій в умовах клінічного патоморфозу сепсису - зміни звичайної картини перебігу захворювання під впливом екології, використання антибіотиків, сучасних технологій органної підтримки з розвитком імунного дистресу і фазовим перебігом процесу - від гіпермедіатозу до імунопаралічу (P.Boontham зі співавт., 2003; G.A.Martins зі співавт.,2003; В.П. Предмет дослідження: клінічний, мікробіологічний, біохімічний, імунологічний статус у пацієнтів хірургічного профілю з діагнозом сепсис, вплив на перебіг сепсису різних тактик періопераційного лікування - до і після впровадження розробленого алгоритму цілеспрямованої органопротективної інтенсивної терапії; характер ускладнень, танатогенез і летальність при ХС; патоморфологічні зміни імунокомпетентних та інших внутрішніх органів у пацієнтів, які померли внаслідок хірургічного сепсису.Порушення імунітету при сепсисі за своєю суттю є імунним дистресом, який, як і сепсис, має фазовий перебіг і потребує невідкладної цілеспрямованої імунокорекції. Пацієнти старше 18 років, що перебувають у хірургічних відділеннях з діагнозом сепсис, тяжкий сепсис, септичний шок, в тому числі з розвитком дисфункції, як мінімум, однієї життєво важливої системи. Ці процеси ускладнили перебіг періопераційного періоду в процесі хірургічного лікування таких нозологій як пухлини товстої і прямої кишки у 51; хвороба Крона у 24; цукровий діабет з ангіопатією нижніх кінцівок у 24; неспецифічний виразковий коліт у 19; гостра кишкова непрохідність у 18; хронічний колостаз у 25; виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки у 17; калькульозний пієлонефрит у 13; гострий панкреатит, панкреонекроз у 6; калькульозний холецистит, холангіт у 7; гострий апендицит у 9, а також побутові, кримінальні, виробничі та ятрогенні травми кишечнику у 28 пацієнтів. У залежності від тяжкості стану на момент постановки діагнозу хірургічний сепсис, від наявності або відсутності органної дисфункції, септичного шоку, в залежності від виду лікування всі досліджені пацієнти (241 особа) були розподілені на 6 основних груп/когорт. Програма обстеження пацієнтів мала два напрямки: 1 - аналіз стандартно виконуваних методів клініко-лабораторного обстеження для діагностики змін основних вітальних констант організму, визначення ступеня тяжкості стану та вираженості органної дисфункції, виявлення первинного вогнища інфекції, аналіз даних мікробіологічних досліджень для вибору цілеспрямованої етіотропної терапії за результатами посівів; 2 - вивчення спеціальних біохімічних, імунологічних, гематологічних показників, виконання патоморфологічних досліджень, що здатні уточнити патогенетичні механізми розвитку ХС, його танатогенез для розробки нових, оперативних, доступних, відтворюваних методів діагностики і обґрунтування патогенетичної органопротекції, екстрених лікувальних заходів при ХС.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи