Особливості концепту симпатії у традиції новоєвропейської філософії як основи природної моральності та нормативності. Роль принципу симпатії для розуміння соціальної поведінки людини. Філософсько-антропологічні концепції симпатії М. Шелера, Генгстенберга.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана на кафедрі української філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Лой Анатолій Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри філософії кандидат філософських наук Комісар Людмила Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, старший викладач кафедри історії України і філософії (секція: філософія).Симпатію розуміють як здатність поставити себе на місце Іншого саме починаючи із літератури англійської «моралістики», не кажучи про більш новітні дослідження в психології чи соціології. Сміта симпатія і повязане з ним явище емпатії уявляється здебільшого як міжособистісна прихильність, співучасть в житті Інших, здатність до встановлення консенсусу і порозуміння. Лише наприкінці ХІХ ст. внаслідок повороту до «наук про дух» (Geisteswissenschaften), до методології гуманітарного знання взагалі, тема симпатії починає пробивати собі місце в царині філософського знання. Варто зазначити, що традиція «наук про дух» вплинула потім не тільки на формування онтології і герменевтики ХХ ст., але й філософської антропології. Шелера симпатія виступала не тільки одним із феноменів людського буття, а й слугувала принципом, наріжним каменем філософсько-антропологічного знання, що набуло відображення, як в етиці, аксіології, так і в політичній філософії.У першому розділі «Теоретико-методологічна і джерельна база дослідження» розглядаються основні розробки принципу симпатії, які були сформовані до М. Ліпса дисертантка робить висновок про істотний вплив цих концепцій на формування принципу симпатії у М. Шелера. Серед усіх концепцій про симпатію дисертантка виділяє вчення про «співчуття» у А. Шопенгауера. Ліпса, але кожен із цих мислителів, розкриваючи принцип симпатії, мав на увазі зовсім різні феномени, а саме: поняття симпатії, емпатії, співчуття розглядаються під різним кутом зору, більше - навіть відбувається підміна одного поняття іншим. Доведено, що вихідним пунктом його концепції є аналіз структури симпатії, яка при різних формах «співчуття» залишається незмінною у своїй сутності.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
