Основна морфологічна ознака та ступені порівняння якісних прикметників. Зв"язок прикметника з іменником у реченні. Вивчення афіксальних форм ступенів порівняння. Спрощення прикметникової твірної основи й асимілятивно-дисимілятивне чергування приголосних.
Прикметник - частина мови, що виражає статичну ознаку за допомогою залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка. Якщо прикметник разом з іменником становлять лексикалізоване словосполучення, тобто означають термін (хвощ польовий, медвеже вушко (трава), географічну назву (Кривий Ріг), тоді вони тісніше зливаються в одне ціле і виражають одне поняття, відповідаючи на питання іменника. Прикметники можуть сполучатися з різноманітними іменниками, які мають пряме і переносне значення. Пояснюючи іменники, що мають різні лексичні значення, підпорядковуючись їм лексично і граматично, прикметники виражають різноманітні ознаки відношень: Матеріал, з якого зроблений предмет (залізний, камяний, дерев”яний); Прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку (синій олівець, синя хустка, синього моря).Ці прикметники можуть поєднуватись з будь-яким предметом-іменником, а не тільки з іменниками. Хараткреною граматичною ознакою якісних прикметників є те, що більшість з них мають ступені порівняння (синій - синіший - більш синій), повну і коротку форми (зелений - зелен). Якісні прикметники мають складну значеннєву природу, зумовлену тим, що вони називають ознаки і властивості: 1) обєктивно притаманні істотам, предметам та явищам і безпосередньо сприймані органами відчуттів (синій, гіркий, босий, круглий, повний, порожній, цілий); Така природа ознак і властивостей дає змогу поділити якісні прикметники на дві основні значеннєві групи: дескриптивні (описові) - прикметники, що називають т.зв. абсолютні ознаки без суб”єктивної оцінки; кваліфікативні (оцінні) - прикметники, що називають ознаки, виділювані в істотах, предметах і явищах внаслідок оцінки, залежно від суб”єктивного погляду мовця на них.В українській мові виділяють дві основні групи присвійних прикметників: а) прикметники з суфіксами-ів,-їв,-ин,-їн (Гнатів, Андріїв, Одарчин); Прикметники другої групи сполучають у собі значення присвійних і відносних прикметників, тому їх ще називають присвійно-відносними.Присвійно-відносні прикметники, що пояснюють іменники з абстрактним значенням, які означають характер людини, її вдачу, поведінку тощо, утворені за допомогою суфіксів-ськ,-івськ,-ївськ,-инськ,-ач, - яч можуть набирати якісних ознак (рицарський характер, материнські почуття, собача доля).За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи - тверду і м?яку. До твердої групи належать: якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку одинини чоловічого роду закінчуються на-ий: безладний, глухий, сизий, чистий, тямущий, поточний, модний. присвійні прикметники із суфіксами-ів (після голосного та апострофа-їв),-ин (після голосного та апострофа-їн), які в називному відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення (батьків, Андріїв, Галин, дідів, доччин, нянин).
План
План прикметник іменник приголосний
1. Прикметник як частина мови
2. Семантичні групи прикметників
3. Ступені порівняння прикметників
4. Короткі і повні форми якісних прикметників
5. Перехід відносних прикметників у якісні і якісних у відносні
6. Присвійні і присвійно-відносні прикметники
7. Перехід присвійно-відносних прикметників у якісні
8. Поділ прикметників на групи
Література
1. Прикметник як частина мови
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
