Розуміння причинного зв"язку як філософської категорії. Причинний зв"язок - обов"язкова ознака об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Кваліфікація злочинів з матеріальним складом. Правила встановлення причинного зв"язку.
Курсова робота на тему: “Причинний зв’язок у Кримінальному праві України” ЗМІСТ Вступ 2 1. Причинний зв’язок - обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом 6 2. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформації, необхідної для кваліфікації діяння. Обєктивна сторона складу злочину включає такі ознаки: діяння (дія чи бездіяльність), наслідок, причинний звязок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину, або поєднання у різних комбінаціях останніх трьох ознак - ситуацію вчинення злочину. При роботі над курсовою роботою застосовував новоприйнятий КК України, порівняльну таблицю нового та старого кодексів, підручники з кримінального права як українських авторів - П. С. Матишевський, В. М. Бовсуновський, так і російських - А. В. Наумов, Б. В. Здравомислов, монографічні роботи Ф. Г. Бурчака та Т. В. Церетелі та ін. Розуміння причинного зв’язку як філософської категорії Причинним зв’язком у філософії називають таку закономірну поєднаність предметів та явищ, за якою одне явище (чи сукупність явищ) неминуче, з внутрішньою необхідністю утворює, народжує інше явище. Ідеалістичне поняття про причинність у сучасній філософії звичайно спирається чи на вчення Юма, чи на вчення Канта. Серед російських дореволюційних криміналістів існувало чимало прихильників ідеалістичних концепцій причинного звязку: кантіанські основи рішення питання про причинність у кримінальному праві проголошував С. П. Мокринський, на позиціях вчення Юма і його послідовників стояв Н. С. Тимашев. Так німецький криміналіст Л. Трегер думав, наприклад, що філософія як така нездатна дати які-небудь розяснення причинності в області права; причинність у праві означає лише встановлення того, “що повинен розуміти юрист під словами закону про заподіяння смерті, тілесного ушкодження, збитку і т. д.”. Аналогічні судження висловлювалися й у російській юридичній літературі (С. В. Познишев). За таких обставин судова колегія Верховного Суду України скасувала вирок суду щодо Л. за відсутністю у його діях складу злочину. Розглянувши у порядку нагляду цей вирок, судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду України визнала висновок суду помилковим. Зваживши на це, судова колегія перекваліфікувала дії П. на ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК, оскільки смерть потерпілої не була у необхідному причинному звязку з умисними діями засудженого.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
