Проблеми суїциду в соціально-психологічних концепціях особистості. Роль соціальної напруженості та екстремальної ситуації в генезисі самогубства. Соціально-психологічні детермінанти, причини, особливості та ознаки суїцидальної поведінки неповнолітніх.
Причини суїциду у неповнолітніх ЗМІСТ Вступ Розділ І. Соціально-психологічні аспекти суїциду 1.1 Суїцид як психологічний феномен 1.2 Проблеми суїциду в соціально-психологічних концепціях особистості 1.3 Роль соціальної напруженості та екстремальної ситуації в генезисі самогубства Розділ ІІ. Соціально-психологічні ознаки і причини суїцидної поведінки 2.1 Соціально-психологічна характеристика суїцидальної поведінки 2.2 Соціально-психологічні детермінанти суїцидальної поведінки Розділ ІІІ. Соціально-психологічні особливості суїцидальної поведінки неповнолітніх Висновки Список використаної літератури ВСТУП Феномен суїциду в загальнопсихологічному аспекті трактують як поведінку людини, спрямовану на її самознищення. Загальна психологія досліджує суїцидальні наслідки впливів усіх факторів у психіці особистості, центром яких є суїцидальна мотивація. Самогубство є складною формою поведінки, на яку впливають психологічні, соціальні, ідейно-філософські, біологічні, геокосмічні та інші чинники. Людина, живучи в суспільстві, зазнає впливу соціального середовища і сама впливає на нього. Однією з них є суїцид (самогубство). Встановити відмінність власне самогубства від автоагресивних форм поведінки дає змогу аналіз мотивації вчинків індивіда. З огляду на специфіку дій індивіда, спрямованих на нанесення шкоди своєму здоровю, розрізняють такі види автоагресивної поведінки: 1) суїцидальна поведінка: усвідомлені дії, метою яких є позбавлення себе життя; 2) суїцидальні еквіваленти: неусвідомлені дії та умисні вчинки, які призводять до фізичного (психічного) саморуйнування або самознищення, хоча на це не розраховані; 3) несуїцидальна автоагресивна поведінка: різні форми навмисних самоушкоджень (самоотруєнь), метою яких не є добровільна смерть або реалізація яких не небезпечна для життя. Характерні суїцидальні і несуїцидальні мотиви поведінки субєкта покладено в основу класифікації, в якій за різними критеріями виокремлюють такі її види: неусвідомлюваний суїцид, ризикована гра і ризикована безпечність, психопатологічний і афективно-невропатичний суїцид, а також суїцид психічно здорової людини. Танатос, або Мортідо, згідно з психоаналітичною теорією австрійського психіатра, психолога Зігмунда Фрейда (1856-1939), - інстинкт смерті, який разом з інстинктом життя (лібідо) є джерелом психічної енергії. Американські дослідники Н. Фарбероу, Р. Літман визначили такі типи суїцидальної поведінки психічно здорових людей: 1) демонстрація свого дистресу (стан психіки особи, за якого зникає її опірність стресам) іншим без бажання вмерти. Містять суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри. Відповідно до того, який компонент переважає, здійснюється теоретичне обґрунтування соціально-психологічних характеристик людини (вчення про колективні уявлення (Е. Дюркгейм); соціальні установки (У. Як стверджував М. Бердяев, самогубство належить до тих складних явищ життя, які викликають подвійне ставлення: з одного боку, людина, яка наклала на себе руки, заслуговує на глибоке співчуття щодо пережитих нею страждань, а з іншого - факт самогубства підлягає осуду, тлумачиться як гріх і навіть як злочин.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
