Визначення політичних чинників, які призвели до радикалізації молодіжного руху та до розв"язування "міської герильї". Внутрішні фактори та міжнародні умови, які сприяли появі та розгортанню діяльності терористичної організації Фракція Червоної Армії.
При низкой оригинальности работы "Причини радикалізації студентського руху в ФРН у 1960-х роках і утворення терористичної організація Фракція Червоної Армії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Київський національний університет імені Тараса Шевченка ПРИЧИНИ РАДИКАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОГО РУХУ В ФРН У 1960-Х РОКАХ І УТВОРЕННЯ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ФРАКЦІЯ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ (РАФ) Олександр Андрієвський, студент-магістр Олександр Іванов, кандидат історичних наук, доцент На основі аналізу опублікованих документів діяльності ліворадикальної молодіжної організації ФРН кінця 1960-х - 1970-х років «Фракція Червоної Армії» (маніфести, брошури, листівки тощо), статей однієї з лідерів цієї організації Ульріки Майнхоф у журналі «Конкрет», матеріалів німецької періодичної преси того часу та інших джерел, а також спираючись на наукові праці німецьких, американських та вітчизняних дослідників, автори висвітлюють внутрішні фактори та міжнародні умови, які сприяли появі та розгортанню діяльності цієї терористичної організації. Основними внутрішніми причинами радикалізації німецької молоді, і в першу чергу студентства, наприкінці 60-х років, була антипатія молоді до «конформізму» старшого покоління загалом, і політиків цієї генерації зокрема, адже для багатьох молодих людей уряди К.Аденауера, а потім К.-Г. Кізінгера асоціювалися із реабілітацією колишніх нацистів, а в їх політиці вбачалась небезпека наступу на демократію, реставрації авторитаризму та мілітаризму. Насамкінець, важливу роль відіграли безпосередні події, які стали приводом для створення різних радикальних груп та початку їх нелегальної діяльності: це передусім прийняття великою коаліцією «надзвичайних законів» й протести проти них молоді, розгін поліцією демонстрації студентів і вбивство одного з них Бенно Онезорге, замах на лідера ліворадикального студентського руху Руді Дучке та ін. При цьому вони доволі стримано ставилися до СРСР, не вважаючи його за зразок соціалізму і віддаючи перевагу маоїстському Китаю (оскільки на той момент ще не було нічого відомо про сутність «культурної революції» та про репресивний бік політики Мао) або Кубі. Утім частково керівництву НДР, за яким стояв Радянський Союз, було вигідно і частково вдавалося за допомогою спецслужб впливати на розпалювання ліворадикальних протестів, маючи на меті підтримувати хаос та дестабілізувати ситуацію у ФРН на тлі Холодної війни. Також аби глибше з’ясувати політичну ситуацію у країні та краще зрозуміти ті настрої та ідеї, що панували серед певних кіл радикально налаштованої німецької молоді, ми звернулися до праць німецьких філософів з Франкфуртської школи: Герберта Маркузе, Теодора Адорно та Юргена Габермаса. Іншу крайність представляє книга Тома Вейга «Телемрійники. Фракція Червоної Армії» [9], автор якої по суті захищає методи та цілі РАФ.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
