Причини незагоєння деструкцій у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень і лікувальні заходи для підвищення ефективності протитуберкульозної хіміотерапії - Автореферат

ПРИЧИНИ НЕЗАГОЄННЯ ДЕСТРУКЦІЙ У ХВОРИХ НА ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ легень і ЛІКУВАЛЬНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ХІМІОТЕРАПІЇРобота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України. Науковий керівник доктор медичних наук, професор Пустовий Юрій Григорович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фтизіатрії, клінічної імунології, алергології та медичної генетики Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мельник Василь Павлович Медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних захворювань, фтизіатрії і пульмонології доктор медичних наук, професор Шальмін Олександр Самуїлович Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології Захист дисертації відбудеться “29 ”жовтня 2007 р. о 11 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній „установі “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Основними причинами низької ефективності лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз та незагоєнння деструкцій при застосуванні 4-компонентного режиму хіміотерапії називають низьку прихильність до лікування і нерегулярний прийом протитуберкульозних препаратів, погану переносимість хіміотерапії, медикаментозну резистентність [Мельник В.М., 1995]. Поряд із цим існує значна кількість хворих на туберкульоз із високим рівнем сприяння лікуванню, без медикаментозної резистентності МБТ та явних побічних реакцій від протитуберкульозних препаратів, у яких стандартна хіміотерапія не призводить до загоєння каверн на кінець основного курсу хіміотерапії стандартної тривалості (6-8 місяців) [Черенько С.О. та співавт., 2005]. Вивчити особливості перебігу туберкульозного процесу у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень та встановити причини незагоєння деструкційна кінець основного курсу хіміотерапії стандартної тривалості у пацієнтів з ефективним лікуванням. Вивчити стан клітинної, гуморальної ланок імунітету, лейкоцитарний індекс інтоксикації у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень з ефективним лікуванням із загоєними та незагоєними деструкціями на кінець основного курсу хіміотерапії стандартної тривалості. Вивчити динаміку регресії клінічних симптомів, запальних явищ в легенях та припинення бактеріовиділення під впливом стандартної хіміотерапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, у яких на кінець 6 місяця лікування загоїлись та не загоїлись деструкції.Усі зараховані в дослідження особи були поділенні на 5 груп: пацієнти з ефективним лікуванням та незагоєними деструкціями (основна група - 30 осіб), у яких показники клітинної, гуморальної ланок імунної системи порівнювали з такими у хворих на деструктивний туберкульоз на початку лікування (1 контрольна група - 30 осіб); хворі із недеструктивним туберкульозом на початку лікування (2 контрольна група - 25 осіб); пацієнти, у яких деструкції загоїлись (3 контрольна група - 30 осіб). При аналізі причин незагоєння каверн в наслідок особливостей перебігу туберкульозу за поширеністю, величиною та кількістю каверн, частотою та масивністю бактеріовиділення ми встановили, що у хворих основної групи, у яких не загоїлись деструкції на кінець основного курсу хіміотерапії стандартної тривалості, на початку лікування частіше був поширений (у 96,7 %) та двобічний туберкульозний процес (у 83,3 %), ніж у пацієнтів 3 контрольної групи, в яких каверни загоїлись - відповідно у 66,7 % та 60,0 %, що на 30,0 % та 23,3 % більше та вірогідно відрізняється, p <0,05. Пацієнти основної групи також вірогідно відрізнялись за масивністю бактеріовиділення на початку лікування, у порівнянні з пацієнтами на деструктивний туберкульоз, які не лікувались (1 контрольна група) та у порівнянні з пацієнтами, у яких загоїлись каверни на кінець основного курсу хіміотерапії стандартної тривалості (3 контрольна група). Абсолютна кількість нейтрофілів не відрізнялася від норми у хворих 2, 3 контрольних груп і була вірогідно підвищеною у пацієнтів основної та 1 контрольної групи (з незагоєними кавернами та з деструктивним туберкульозом на початку лікування) - (59,2 ± 0,4) %, (60,5 ± 0,5) %, (60,88 ± 0,48) % проти (67,18 ± 0,4) % та (66,15 ± 1,27) %, p <0,05. Показники системного імунітету у пацієнтів основної групи з незагоєними кавернами та 3 контрольної групи з загоєними кавернами досліджували на кінець основного курсу хіміотерапії стандартної тривалості через 6 місяців, а у хворих 1 контрольної групи з деструктивним туберкульозом та 2 контрольної групи з недеструктивним туберкульозом - на початку лікування (табл.

Основний зміст роботи